Апаратура ущільнення П-303-П

Апаратура ущільнення П-303-П
Танковий короткохвильовий шестиламповий приймач радіостанцій 9-Р і 9-РМ. Заводський № 44842-8885. Приймач РСИ-4Т ("Малютка-Т") для танкових радіостанцій був розроблений у 1941 році на базі авіаційного радіоприймача РСИ-4А. Початок випуску - 1941 рік. У приймачу застосовані металеві лампи. Розрахований на прийом телефонних станцій в діапазоні від 50 до 80 метрів. Діапазон частот - 3,7 - 5,8 МГц. Вид роботи - тільки телефон (ТЛФ). Живлення ламп за розжарюванням - безпосередньо від бортової мережі танка напругою 12 В. Живлення по аноду - від умформера РУ-11Б. Приймач зібраний в металевому ящику розміром 150х130х120 мм.

Датчик коду Морзе Р-010

Датчик коду Морзе Р-010
Автоматичний датчик коду Морзе (АДКМ) призначений для забезпечення передачі буквених і цифрових текстів кодом Морзе. Використовується для практичного вивчення азбуки Морзе. Виробник - Ленінградське виробниче об'єднання «Петродворцовый часовой завод». Складається з клавіатури Р-010-1, лампового блоку Р-010-2 і комутаційного щитка Р-010-3. Клавіатура застосовується для управління радіопередавачем замість телеграфного ключа. При натисканні на кнопки (всього 46 – по кількості знаків) видає відповідні звукові сигнали у вигляді крапок і тире. Датчик має тональній вихід для підключення низькоомних телефонів, передбачено регулювання гучності тонального виходу. Основними елементами схеми датчика являються тиратрони з холодним катодом типу ТХ4Б. Для запобігання проникнення перешкод в ланцюг датчика вхідні провідники захищені фільтрами. Швидкість передачі знаків: від 10 до 40 груп за хвилину. Живлення від мережі змінного струму напругою 220 ± 22 В, частотою 50 ± 1 Гц. Споживна потужність - близько 50 ВА. Маса комплекту: 13,5 кг. Автоматичний датчик коду Морзе (АДКМ) призначений для забезпечення передачі буквених і цифрових текстів кодом Морзе. Використовується для практичного вивчення азбуки Морзе. Виробник - Ленінградське виробниче об'єднання «Петродворцовый часовой завод». Складається з клавіатури Р-010-1, лампового блоку Р-010-2 і комутаційного щитка Р-010-3. Клавіатура застосовується для управління радіопередавачем замість телеграфного ключа. При натисканні на кнопки (всього 46 – по кількості знаків) видає відповідні звукові сигнали у вигляді крапок і тире. Датчик має тональній вихід для підключення низькоомних телефонів, передбачено регулювання гучності тонального виходу. Основними елементами схеми датчика являються тиратрони з холодним катодом типу ТХ4Б. Для запобігання проникнення перешкод в ланцюг датчика вхідні провідники захищені фільтрами. Швидкість передачі знаків: від 10 до 40 груп за хвилину. Живлення від мережі змінного струму напругою 220 ± 22 В, частотою 50 ± 1 Гц. Споживна потужність - близько 50 ВА. Маса комплекту: 13,5 кг.

Датчик Р-014Д

Датчик Р-014Д
Призначений для введення з клавіатури і передачі через короткохвильові радіостанції Р-129, Р-130, Р-131, Р-135, Р-137, Р-140 цифрових повідомлень при роботі разом з приймачем Р-014П. Згодом застосовувався з Р-143 та іншими радіостанціями. Датчик Р-014Д є малогабаритним передавальним пристроєм. Відноситься до апаратури швидкодії системи закритого автоматичного зв'язку (ЗАЗ). Елементна база: мікросхеми "Тропа" (серія 201) - одна з перших серій радянських мікросхем. Використовувався в Повітрянодесантних військах. Встановлювався на командирські бойові розвідувальні машини БРМ-1к для запису, зберігання та передачі цифрової інформації максимальним об'ємом 62 десяткових знака, включаючи 3 адресних. Тривалість передачі повідомлення повної довжини становила до 4, або до 7 секунд в залежності від обраної швидкості - 150, або 75 бод.

ДРУКАРСЬКА МАШИНКА «ОЖЕЛ»

ДРУКАРСЬКА МАШИНКА «ОЖЕЛ»
Важільна друка́рська маши́нка. Відноситься до типу механічних друкарських машинок. Призначена для відтворення алфавітно-цифрових і знакових символів на аркуші паперу. Відбиток на підведеному аркуші паперу виконується через фарбувальну стрічку нанесенням удару важеля по валу спереду. Перед друком наступного символу відбувається автоматичне переміщення паперового аркушу та прокручування стрічки. Рядок надрукованого тексту під час друкування добре продивляється. Для друкуванням декількох копій одного і того ж документу використовувались аркуші копіювального паперу, що розміщувались між звичайними паперовими листами. Машинка має три ряди клавіш. Широко використовувалась в ХІХ-ХХ ст. Виготовлена в 1917 р. у м. Варшава. Польща.

Люльєв Л.В.
зенітна гармата КС-19

Автори та відповідальні:
Люльєв Л.В. ; конструкторське бюро заводу №8

100 мм зенітна гармата КС-19
Розроблена конструкторським бюро заводу № 8 під керівництвом Л.В. Люльєва у 1947 році. 1948 року система під назвою КС-19 прийнята на озброєння. Призначена для ураження повітряних цілей, що мають швидкість до 1200 км / год. і висоту польоту до 15 км. Має можливість вести стрільбу по наземних цілях на відстань до 21 км. Зенітний комплекс складався з 8-ми гармат КС-19, станції радіолокаційного наведення гармати (СОН), гідравлічної системи наведення, центрального розподільного ящика, станції електроживлення. СОН надавала можливість виявлення бомбардувальника на висоті польоту 4 тис.м. до 60 км. Стрільба ведеться за даними радіолокаційного комплексу в автоматичному, напівавтоматичному та ручному режимі. В гарматі механізовано встановлення підривника, досилання снаряду, закривання затвору, постріл, відкривання затвору і екстракція гільзи. Калібр гармати 100 мм. Довжина ствола – 60.7 калібрів. Початкова швидкість снаряда 900 м/с. Маса снаряду 21,1 кг, 15,6 кг. Темп стрільби 14-15 п/хв. Бойовий розрахунок 8 чол. Приведення в бойовий стан з похідного 7 хв. Бойова маса установки 9350 кг. Транспортування - тягачем З 1948 по 1955 роки було виготовлено 10151 гармат. КС-19 стояла на озброєнні близько 20 країн. Нині гармата використовується для примусового (попереджувального) спуску снігових лавин в горах, а також для розсіювання градових хмар спеціальним снарядом, що містить хімічні речовини, які викликають випадання опадів з хмар. Гармата КС-19 №602119 відремонтована та демілітаризована Балаклійським ремонтним заводом і передана до музею. Встановлена на території КПІ 23 липня 2014 року.

Комутатор П-193М

Комутатор П-193М
Польовий телефонний комутатор з індукторним викликом призначений для забезпечення телефонного зв'язку з віддаленими і місцевими телефонними станціями малої ємності. Комутатор розрахований на включення десяти дводротових кабельних і повітряних абонентських ліній з телефонними апаратами системи МБ (з внутрішньою батареєю) або радіостанціями, схема яких допускає дистанційне керування. Ємність телефонної станції можна збільшити до 20 абонентів, встановивши два комутатори П-193М. Обидва комутатори обслуговуються одним телефоністом. Передбачена можливість циркулярного з'єднання. Живлення від батареї ГБ-У-10-1,3 напругою 9±1,5 В. Дальність прийому сигналів виклику по абонентських лініях: -з кабелем П-275 - 10-12 км. -з кабелем П-274 - 20-25 км. Час розгортання: – 6 хвилин. Габарити комутатора: 312х173х234 мм. Маса: не більше 13 кг.

Комутатор телефонний К-10 в дерев’яному корпусі

Комутатор телефонний К-10 в дерев’яному корпусі
Призначений для обслуговування внутрішнього телефонного зв'язку штабу батальйону, полку, дивізії і допоміжних вузлів зв'язку. Випускались в дерев’яних, а пізніше – в металевих корпусах. Дата виготовлення - 1943 рік. Ємність комутатора - 10 номерів. Шляхом з’єднання двох комутаторів ємність може бути збільшена до 20 номерів. Забезпечує: - прийом сигналів виклику, опитування, посилання виклику, контроль розмови абонентів за допомогою індукторного телефонного апарату ТАИ-43 (ТА-57); - з'єднання за допомогою шнурів будь-яких абонентів між собою як при станції в 10 номерів, так і при станції в 20 номерів; - отримання сигналів відбою (повторного виклику) на клапан того лінійного комплекту, шнуром якого встановлено з'єднання; - циркулярне з'єднання одного абонента з будь-якою кількістю інших абонентів як при станції в 10 номерів, так і при станції в 20 номерів. Габарити в дерев'яному корпусі, мм: 320х166х216. Маса, кг: 7,5.

ОКБ Яковлєва
Літак Як-40

Автори та відповідальні:
ОКБ Яковлєва

Літак Як-40
Створений під керівництвом Генерального конструктора О.С. Яковлєва. Перший політ виконано 21 жовтня 1966 року. Серійне виробництво літака здійснювалось на Саратовському авіаційному заводі у 1968-1981 роках. Всього виготовлено 1011 одиниць. Це перший літак СРСР, який у 1972 році отримав сертифікат льотної придатності в країнах західного світу (Італія, Німеччина). Основні льотні дані: Злітна вага, кг – 16100 Максимальна швидкість, км/год – 600 Максимальна висота польоту, м – 12 300 Корисне навантаження – 24 пасажири (або 2720 кг вантажу) Літак оснащений трьома двоконтурними турбореактивними двигунами АІ-25 тягою по 1500кг, створеними під керівництвом Генерального конструктора О.Г. Івченка на Запорізькому МКБ «Прогрес». Ідею двоконтурного ТРД запропонував у 1941 році А.М. Люлька – випускник КПІ 1931 року, основоположник вітчизняного турбореактивного двигунобудування, Генеральний конструктор авіаційної техніки. Літак передано до Державного політехнічного музею при НТУУ «КПІ» Національним авіаційним університетом України в липні 2012 року. На його базі створено навчально-лабораторний стенд.

Міль М.Л.
Легкий багатоцільовий вертоліт Мі-2

Свіднік (Польща)

Автори та відповідальні:
Міль М.Л.

Легкий багатоцільовий вертоліт Мі-2
Перший у світі легкий вертоліт з двома газотурбінними двигунами ГТД-350 потужністю по 400 к.с. Створений під керівництвом Генерального конструктора М.Л. Міля. Перший політ вертольота даного типу виконано 22 вересня 1961року. Серійне виробництво здійснювалось в Польщі у 1965-1992 роках концерном «PZL» на вертольотному заводі «WSK Swidnik» у м. Свіднік Люблінського воєводства. Всього випущено 5418 вертольотів даного типу у 24 модифікаціях. Основні льотні дані: Злітна вага, кг – 3500 Максимальна швидкість, км/год – 210 Максимальна висота польоту, м – до 4000 Дальність польоту, км – 580 Корисне навантаження – 10 пасажирів (або 800 кг вантажу) Одногвинтову схему вертольота з рульовим гвинтом та автоматом перекошування лопатей вперше запропонував російський інженер Б. М. Юр’єв у 1911 році. Доведення до працездатного стану цієї схеми здійснив авіаконструктор І.І. Сікорський у 1942 році в США на гелікоптері R-4, який вперше у світовій практиці виготовлявся серійно. Вертоліт Мі-2 переданий до Державного політехнічного музею при НТУУ «КПІ» Державним підприємством Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» у червні 2009 року.

Локомотив-проект Народного комісаріату важкої промисловості
Маневровий танк-паровоз типу 0-3-0 серії 9П №17485

Муром

Автори та відповідальні:
Локомотив-проект Народного комісаріату важкої промисловості ;
Муромський паровозобудівний завод

Танк-паровоз серії 9П
Маневровий танк-паровоз 9П
Останній радянський паровоз нормальної колії. Паровоз 9П (9 – й тип паровоза, заводське позначення) – маневровий танк-паровоз типу 0-3-0, що випускався в Радянському Союзі з 1935 по 1957 рік. Конструкція танк-паровозу дозволяла розмістити запас води та палива на паровозі, а не в тендері (причепному вагоні). Паровоз 9П був розроблений Локомотив-проектом НКВП в 1934-1935 роках, виготовлявся Коломенським, Муромським та Новочеркаським паровозобудівними заводами протягом 1935 – 1957рр. На паровозі встановлювалася двоциліндрова парова машина одинарного розширення, для спрощення виробництва лівий і правий циліндри були однаковими. Поршні і циліндри чавунні. Деталі кривошипно-шатунного механізму піддавався цементації і високочастотному гартуванню. Для зменшення радіусу повороту колеса середньої осі не мали реборд. У 1939 році конструкція паровоза була вдосконалена.Збільшено обсяг водяних баків з 5 до 6,5 куб.м, встановлено паросушарку, змонтовано електроосвітлення, змінено конструкцію будки і вугільний ящик. Котел став повністю зварним. Буксові підшипники почали виготовляти зі сталі з наплавленням з свинцевого бронзи замість бронзових. Паровоз 9П використовувався для маневрових робіт на залізничних станціях, для підвезення вантажів на промислових підприємствах до кінця ХХ ст. За окремими повідомленнями паровоз отримав прізвисько "Клоп". Було виготовлено 2900 паровозів 9П різних модифікацій Зчіпна вага 45500-54000 кг. Мінімальна крива повороту радіусом 40 м. Потужність 320 к. с. Максимальна швидкість 35 км/год. Використовувався протягом 1954-1965 років на маневрових роботах на Дарницькій ТЕЦ. З 1965 р по 1974 р - на Київській ТЕЦ-3 "Київенерго". Після тривалої стоянки відремонтований і переданий до музею.

Радіоприймач РСИ-4Т "Малютка-Т"

Радіоприймач РСИ-4Т "Малютка-Т»
Танковий короткохвильовий шестиламповий приймач радіостанцій 9-Р і 9-РМ. Заводський № 44842-8885. Приймач РСИ-4Т ("Малютка-Т") для танкових радіостанцій був розроблений у 1941 році на базі авіаційного радіоприймача РСИ-4А. Початок випуску - 1941 рік. У приймачу застосовані металеві лампи. Розрахований на прийом телефонних станцій в діапазоні від 50 до 80 метрів. Діапазон частот - 3,7 - 5,8 МГц. Вид роботи - тільки телефон (ТЛФ). Живлення ламп за розжарюванням - безпосередньо від бортової мережі танка напругою 12 В. Живлення по аноду - від умформера РУ-11Б. Приймач зібраний в металевому ящику розміром 150х130х120 мм.