ОКБ Яковлєва
Літак Як-40

Автори та відповідальні:
ОКБ Яковлєва

Літак Як-40
Створений під керівництвом Генерального конструктора О.С. Яковлєва. Перший політ виконано 21 жовтня 1966 року. Серійне виробництво літака здійснювалось на Саратовському авіаційному заводі у 1968-1981 роках. Всього виготовлено 1011 одиниць. Це перший літак СРСР, який у 1972 році отримав сертифікат льотної придатності в країнах західного світу (Італія, Німеччина). Основні льотні дані: Злітна вага, кг – 16100 Максимальна швидкість, км/год – 600 Максимальна висота польоту, м – 12 300 Корисне навантаження – 24 пасажири (або 2720 кг вантажу) Літак оснащений трьома двоконтурними турбореактивними двигунами АІ-25 тягою по 1500кг, створеними під керівництвом Генерального конструктора О.Г. Івченка на Запорізькому МКБ «Прогрес». Ідею двоконтурного ТРД запропонував у 1941 році А.М. Люлька – випускник КПІ 1931 року, основоположник вітчизняного турбореактивного двигунобудування, Генеральний конструктор авіаційної техніки. Літак передано до Державного політехнічного музею при НТУУ «КПІ» Національним авіаційним університетом України в липні 2012 року. На його базі створено навчально-лабораторний стенд.

Олійник М.О.
Пам'ятник Сікорському Ігору Івановичу (1889 – 1972)

м. Київ, Україна

Автори та відповідальні:
Олійник М.О.

Пам'ятник Сікорському Ігору Івановичу (1889 – 1972)
Ігор Сікорський навчався в КПІ з 1907 по 1911 роки. Вступив до інституту після закінчення Морського кадетського корпусу в Санкт-Петербурзі (1903-1906 роки) і навчання у французькій технічній школі Дювіньйо Ді Ланно (1906 рік). У роки навчання почав будувати планери, гелікоптери, аеросани, потім, до еміграції, будував тільки літаки. Він працював і самостійно, і спільно з іншими авіаконструкторами,а при нагоді виконував роботи на замовлення. У 1911 році на своєму літаку С-5 здав іспит на звання пілота. Встановив 4 всеросійських рекорди, зокрема, 29 грудня 1911 року на літаку власної конструкції С-6 встановив світовий рекорд швидкості польоту з двома пасажирами – 111 км/год. Набутий в Києві досвід в авіаконструюванні дозволив Сікорському в подальшому розвинути свої ідеї в цивілізованому світі. Ігор Іванович Сікорський народився 25 травня 1889 року в Києві, в сім’ї професора кафедри неврології та психіатрії медичного факультету Київського університету Святого Володимира Івана Олексійовича Сікорського і Марії (Зінаїди) Стефанівни Темрюк-Черкасової. Був молодшим серед п’яти дітей. Не закінчивши КПІ, Сікорський тим не менш у 1912-1918 роках очолював авіаційний відділ Російсько-Балтійського вагонного заводу, де під його керівництвом збудовані, одними з перших у світі, багатомоторні літаки «Гранд», «Руський Витязь», «Ілля Муромець». З 1918 року – в еміграції у Франції і США. В 1923 році заснував конструкторсько-будівельну фірму «Sikorsky Aircraft». У 1925-1940 роках розробив серію успішних літаючих апаратів: міжконтинентальний пасажирський лайнер S-42 (10 світових рекордів). З 1939 року перейшов на конструювання гелікоптерів одногвинтової системи. Гелікоптери Сікорського марки «S» з 1941 року були прийняті на озброєння Збройними силами США. У цілому фірма Сікорського створила 17 базових літаків та 18 гелікоптерів. З придбанням ліцензій на виробництво машин цієї марки розпочався розвиток вертольотобудування у Великобританії та Франції. Про високу гарантію польотів на гелікоптерах І. Сікорського свідчать факти постійного використання їх президентами США як VIP-транспортних засобів. Машини Сікорського використовувались як для військових, так і цивільних цілей. На гелікоптерах Сікорського S-61 вперше здійснено переліт через Атлантику (1967 рік) і Тихий океан (1970, з дозаправкою у повітрі). Сікорський удостоєний понад 80 високих нагород, почесний доктор багатьох університетів світу. Ігор Іванович Сікорський помер 26 жовтня 1972 року в Істоні (штат Конектикут).

Окреме конструкторське бюро заводу №183 (Харків)
Танк Т-34/85

Автори та відповідальні:
Окреме конструкторське бюро заводу №183 (Харків)

Середній танк Т-34/85
Танк є модернізованим зразком танка Т-34 прийнятого на озброєння у 1939 році. Т-34 розроблений Окремим конструкторським бюро заводу №183 (Харківський паровозобудівний завод, нині завод ім. В.О. Малишева). Для багатьох конструкторів робота над танком стала фатальною. Так було спочатку заарештовано а потім розстріляно: головного конструктора дизельного двигуна В-2 Костянтина Челпана, начальник конструкторського бюро танкобудування Опанаса Фірсова, керівника окремого конструкторського бюро Адольфа Діка і ряд інших співробітників. Конструкція танка відповідала вимогам військового відомства, за параметрами вогнева потужність, рухливість, захист випереджала всі зарубіжні аналоги того часу. Конструкція Т-34 сьогодні є класичною. Важливим критерієм танка була технологічність виробництва. 30% часу виробництва танка припадало на зварювання броні та різних за складом металів і сплавів. Впроваджені розробки інституту зварювання під керівництвом Евгена Патона прискорили виробництво бронекорпусів у 10 раз. Перевагою Т-34 перед аналогами було використання швидкохідного дизельного двигуна В-2 розробленого КБ цього ж підприємства. На основі В-2 розроблено понад 40 моделей двигунів танків САУ, катерів, тракторів, що теж є рекордним. В 1943 р. назріла необхідність модернізації танка Т-34 для боротьби з найновішими машинами супротивника. В січні 1944 року на озброєння прийнято танк Т-34 з гарматою 85 мм в новій просторій башті з бронею 75-52 мм, а з липня 1944 р. - 90-75 мм. Гармата С-53 дозволяла боротися з кращими машинами Вермахту на відстанях 500 -1500 м. Двигун потужністю 500 к.с. з вдосконаленою трансмісією надавав необхідної рухливості. Корпус з 45 мм. бронелистами раціонального нахилу. Загальна маса танка 32 т. дозволяла рухатись з максимальною швидкістю 55 км/год. Саме цей танк з назвою Т-34/85 став найвідомішим у світі. Він оптимально поєднував найважливіші параметри танка - рухливість, вогневу потужність та захист. До 1958 року виготовлено близько 30,5 тис танків Т-34 (Т-34/85). Даний зразок виготовлений у 1944 році, брав участь у Другій світовій війні, використовувався військовою частиною Західного військового округу, пройшов модернізацію в 70-х рр. після ремонту та демілітаризації на Львівському бронетанковому заводі переданий у 2006 до музею.