ОКБ Яковлєва
Літак Як-40

Автори та відповідальні:
ОКБ Яковлєва

Літак Як-40
Створений під керівництвом Генерального конструктора О.С. Яковлєва. Перший політ виконано 21 жовтня 1966 року. Серійне виробництво літака здійснювалось на Саратовському авіаційному заводі у 1968-1981 роках. Всього виготовлено 1011 одиниць. Це перший літак СРСР, який у 1972 році отримав сертифікат льотної придатності в країнах західного світу (Італія, Німеччина). Основні льотні дані: Злітна вага, кг – 16100 Максимальна швидкість, км/год – 600 Максимальна висота польоту, м – 12 300 Корисне навантаження – 24 пасажири (або 2720 кг вантажу) Літак оснащений трьома двоконтурними турбореактивними двигунами АІ-25 тягою по 1500кг, створеними під керівництвом Генерального конструктора О.Г. Івченка на Запорізькому МКБ «Прогрес». Ідею двоконтурного ТРД запропонував у 1941 році А.М. Люлька – випускник КПІ 1931 року, основоположник вітчизняного турбореактивного двигунобудування, Генеральний конструктор авіаційної техніки. Літак передано до Державного політехнічного музею при НТУУ «КПІ» Національним авіаційним університетом України в липні 2012 року. На його базі створено навчально-лабораторний стенд.

Окреме конструкторське бюро заводу №183 (Харків)
Танк Т-34/85

Автори та відповідальні:
Окреме конструкторське бюро заводу №183 (Харків)

Середній танк Т-34/85
Танк є модернізованим зразком танка Т-34 прийнятого на озброєння у 1939 році. Т-34 розроблений Окремим конструкторським бюро заводу №183 (Харківський паровозобудівний завод, нині завод ім. В.О. Малишева). Для багатьох конструкторів робота над танком стала фатальною. Так було спочатку заарештовано а потім розстріляно: головного конструктора дизельного двигуна В-2 Костянтина Челпана, начальник конструкторського бюро танкобудування Опанаса Фірсова, керівника окремого конструкторського бюро Адольфа Діка і ряд інших співробітників. Конструкція танка відповідала вимогам військового відомства, за параметрами вогнева потужність, рухливість, захист випереджала всі зарубіжні аналоги того часу. Конструкція Т-34 сьогодні є класичною. Важливим критерієм танка була технологічність виробництва. 30% часу виробництва танка припадало на зварювання броні та різних за складом металів і сплавів. Впроваджені розробки інституту зварювання під керівництвом Евгена Патона прискорили виробництво бронекорпусів у 10 раз. Перевагою Т-34 перед аналогами було використання швидкохідного дизельного двигуна В-2 розробленого КБ цього ж підприємства. На основі В-2 розроблено понад 40 моделей двигунів танків САУ, катерів, тракторів, що теж є рекордним. В 1943 р. назріла необхідність модернізації танка Т-34 для боротьби з найновішими машинами супротивника. В січні 1944 року на озброєння прийнято танк Т-34 з гарматою 85 мм в новій просторій башті з бронею 75-52 мм, а з липня 1944 р. - 90-75 мм. Гармата С-53 дозволяла боротися з кращими машинами Вермахту на відстанях 500 -1500 м. Двигун потужністю 500 к.с. з вдосконаленою трансмісією надавав необхідної рухливості. Корпус з 45 мм. бронелистами раціонального нахилу. Загальна маса танка 32 т. дозволяла рухатись з максимальною швидкістю 55 км/год. Саме цей танк з назвою Т-34/85 став найвідомішим у світі. Він оптимально поєднував найважливіші параметри танка - рухливість, вогневу потужність та захист. До 1958 року виготовлено близько 30,5 тис танків Т-34 (Т-34/85). Даний зразок виготовлений у 1944 році, брав участь у Другій світовій війні, використовувався військовою частиною Західного військового округу, пройшов модернізацію в 70-х рр. після ремонту та демілітаризації на Львівському бронетанковому заводі переданий у 2006 до музею.

Локомотив-проект Народного комісаріату важкої промисловості
Маневровий танк-паровоз типу 0-3-0 серії 9П №17485

Муром

Автори та відповідальні:
Локомотив-проект Народного комісаріату важкої промисловості ;
Муромський паровозобудівний завод

Танк-паровоз серії 9П
Маневровий танк-паровоз 9П
Останній радянський паровоз нормальної колії. Паровоз 9П (9 – й тип паровоза, заводське позначення) – маневровий танк-паровоз типу 0-3-0, що випускався в Радянському Союзі з 1935 по 1957 рік. Конструкція танк-паровозу дозволяла розмістити запас води та палива на паровозі, а не в тендері (причепному вагоні). Паровоз 9П був розроблений Локомотив-проектом НКВП в 1934-1935 роках, виготовлявся Коломенським, Муромським та Новочеркаським паровозобудівними заводами протягом 1935 – 1957рр. На паровозі встановлювалася двоциліндрова парова машина одинарного розширення, для спрощення виробництва лівий і правий циліндри були однаковими. Поршні і циліндри чавунні. Деталі кривошипно-шатунного механізму піддавався цементації і високочастотному гартуванню. Для зменшення радіусу повороту колеса середньої осі не мали реборд. У 1939 році конструкція паровоза була вдосконалена.Збільшено обсяг водяних баків з 5 до 6,5 куб.м, встановлено паросушарку, змонтовано електроосвітлення, змінено конструкцію будки і вугільний ящик. Котел став повністю зварним. Буксові підшипники почали виготовляти зі сталі з наплавленням з свинцевого бронзи замість бронзових. Паровоз 9П використовувався для маневрових робіт на залізничних станціях, для підвезення вантажів на промислових підприємствах до кінця ХХ ст. За окремими повідомленнями паровоз отримав прізвисько "Клоп". Було виготовлено 2900 паровозів 9П різних модифікацій Зчіпна вага 45500-54000 кг. Мінімальна крива повороту радіусом 40 м. Потужність 320 к. с. Максимальна швидкість 35 км/год. Використовувався протягом 1954-1965 років на маневрових роботах на Дарницькій ТЕЦ. З 1965 р по 1974 р - на Київській ТЕЦ-3 "Київенерго". Після тривалої стоянки відремонтований і переданий до музею.

Люльєв Л.В.
зенітна гармата КС-19

Автори та відповідальні:
Люльєв Л.В. ; конструкторське бюро заводу №8

100 мм зенітна гармата КС-19
Розроблена конструкторським бюро заводу № 8 під керівництвом Л.В. Люльєва у 1947 році. 1948 року система під назвою КС-19 прийнята на озброєння. Призначена для ураження повітряних цілей, що мають швидкість до 1200 км / год. і висоту польоту до 15 км. Має можливість вести стрільбу по наземних цілях на відстань до 21 км. Зенітний комплекс складався з 8-ми гармат КС-19, станції радіолокаційного наведення гармати (СОН), гідравлічної системи наведення, центрального розподільного ящика, станції електроживлення. СОН надавала можливість виявлення бомбардувальника на висоті польоту 4 тис.м. до 60 км. Стрільба ведеться за даними радіолокаційного комплексу в автоматичному, напівавтоматичному та ручному режимі. В гарматі механізовано встановлення підривника, досилання снаряду, закривання затвору, постріл, відкривання затвору і екстракція гільзи. Калібр гармати 100 мм. Довжина ствола – 60.7 калібрів. Початкова швидкість снаряда 900 м/с. Маса снаряду 21,1 кг, 15,6 кг. Темп стрільби 14-15 п/хв. Бойовий розрахунок 8 чол. Приведення в бойовий стан з похідного 7 хв. Бойова маса установки 9350 кг. Транспортування - тягачем З 1948 по 1955 роки було виготовлено 10151 гармат. КС-19 стояла на озброєнні близько 20 країн. Нині гармата використовується для примусового (попереджувального) спуску снігових лавин в горах, а також для розсіювання градових хмар спеціальним снарядом, що містить хімічні речовини, які викликають випадання опадів з хмар. Гармата КС-19 №602119 відремонтована та демілітаризована Балаклійським ремонтним заводом і передана до музею. Встановлена на території КПІ 23 липня 2014 року.

Міль М.Л.
Легкий багатоцільовий вертоліт Мі-2

Свіднік (Польща)

Автори та відповідальні:
Міль М.Л.

Легкий багатоцільовий вертоліт Мі-2
Перший у світі легкий вертоліт з двома газотурбінними двигунами ГТД-350 потужністю по 400 к.с. Створений під керівництвом Генерального конструктора М.Л. Міля. Перший політ вертольота даного типу виконано 22 вересня 1961року. Серійне виробництво здійснювалось в Польщі у 1965-1992 роках концерном «PZL» на вертольотному заводі «WSK Swidnik» у м. Свіднік Люблінського воєводства. Всього випущено 5418 вертольотів даного типу у 24 модифікаціях. Основні льотні дані: Злітна вага, кг – 3500 Максимальна швидкість, км/год – 210 Максимальна висота польоту, м – до 4000 Дальність польоту, км – 580 Корисне навантаження – 10 пасажирів (або 800 кг вантажу) Одногвинтову схему вертольота з рульовим гвинтом та автоматом перекошування лопатей вперше запропонував російський інженер Б. М. Юр’єв у 1911 році. Доведення до працездатного стану цієї схеми здійснив авіаконструктор І.І. Сікорський у 1942 році в США на гелікоптері R-4, який вперше у світовій практиці виготовлявся серійно. Вертоліт Мі-2 переданий до Державного політехнічного музею при НТУУ «КПІ» Державним підприємством Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» у червні 2009 року.