ПЕРЕТВОРЮВАЧ ІМПУЛЬСНИХ СИГНАЛІВ И9-2

ПЕРЕТВОРЮВАЧ ІМПУЛЬСНИХ СИГНАЛІВ И9-2
Дозволяє проводити реєстрацію й обробку поодиноких і рідкоповторювальних сигналів у діапазоні амплітуд від 10мВ до 5В без застосування механічних перемикачів. Досліджено принципи побудови та розроблено нові аналого-цифрові перетворювачі поодиноких і рідкоповторюваних сигналів зі значним підвищенням їх швидкодії та точності, а також можливістю адаптації дохідних сигналів за амплітудою у часі в нано- та пікосекундному діапазонах. Запропоновано апаратні та програмні засоби зменшення похибки перетворення, алгоритми корекції нелінійностей сигнального та часового каналів і смуги пропускання перетворювачів, які зменшують сумарну похибку перетворення до 2 % і менше. Окремі вузли розроблених перетворювачів використано в серійних приладах С9-6, И9-2. Рік розробки – 1976 р. Автори розробки: науковці факультету електроніки Київського політехнічного інституту. м.Київ. УРСР.

ПОРТАТИВНИЙ МЕДИЧНИЙ ЛАЗЕРНИЙ ОПРОМІНЮВАЧ «ПРОМІНЬ - 7»

ПОРТАТИВНИЙ МЕДИЧНИЙ ЛАЗЕРНИЙ ОПРОМІНЮВАЧ «ПРОМІНЬ - 7»
Призначений для опромінювання зовнішніх та внутрішніх поверхонь біологічних організмів під час лікування та дослідження впливу лазерного когерентного випромінювання на мікроструктури тканини. Технічні характеристики: - тит лазера ЛГН-207, ЛГН-208; - тип випрмінювання Не-Ne; - режим випромінювання безперервний; - довжина хвилі, мкм 0,6328; - потужність випромінення, мВт 1,5-2,8; - відностна нестабільність потужності випромінення за 8 годин роботи, %, не більше 5; - коефіцієнт пропускання світоводу,%, не менше 2,5; - габаритні розміри, мм 400х305х67; - маса, кг, не більше 2,5. Рік виготовлення - 1996. Розробка вчених кафедри виробництва приладів, приладобудівного факультету НТУУ«КПІ». м.Київ. Україна.

ПРИЛАД ДЛЯ КОНТРОЛЮ БАКТЕРІАЛЬНОЇ ЗАБРУДНЕНОСТІ МОЛОКА «ПМЛ-60»

ПРИЛАД ДЛЯ КОНТРОЛЮ БАКТЕРІАЛЬНОЇ ЗАБРУДНЕНОСТІ МОЛОКА «ПМЛ-60»
Призначений для визначення наявності бактерій в молоці та молочних продуктах. Робота з молоком у сфері його виробництва потребує чіткості, акуратності, високої санітарної культури та оперативності. При закупівлях молока повинен бути строгий облік, контроль як за кількістю, так і за якістю продукції. Перед заготівельниками молока стоїть завдання забезпечити відповідні умови закупівлі молока, знати методи визначення його якості, порядок розрахунку за здану продукцію. Технічні характеристики: Мінімальний розмір колоній бактерій, мкм 30 Час підрахунку, хв 35 Коефіцієнт кореляції із стандартним методом 0,9 Прилад має патент України №10632А «Пристрій для підрахунку мікрочастин». Рік виготовлення - 1994, м.Київ, Україна. Розробка лабораторії оптичних приладів приладобудівного факультету Київського політехнічного інституту. Науковий керівник: Пор’єв В.А.

ЧАСОВИЙ МЕХАНІЗМ З СТРІЛКАМИ

ЧАСОВИЙ МЕХАНІЗМ З СТРІЛКАМИ
Важливість часового механізму в історії техніки полягає в тому, що він став ключевим винаходом для подальшого створення всіх типів механічних годинників. Конструкцію цього часового механізму використовували для спостереження за часом в адміністративних будинках. Робота часового механізму здійснювалась на основі використання однофазного реверсивного двигуна типу РД-09. Технічні характеристики якого такі: - передаточне відношення – 1/137; - напруга живлення обмотки збудження – 127 В; - напруга живлення обмотки керування двигуна РД-09 – 8,7 об/хв асинхронний -127В; - частота – 50Гц±1Гц; - струм, яким живиться обмотка збудження на холостому ходу – не більше 0,11А; Демонтований з Головного корпусу НТУУ «КПІ» в грудні 2003 р. в м.Києві. Виробник – СРСР, ХХ ст.

Блок керування ЦЛ 3.624.004

Блок керування ЦЛ 3.624.004 виробу "15Э1037" (Битта)
Виріб "15Э1037" являє собою спрямовану резонансну магнітну антену короткохвильового діапазону, призначену для прийому електромагнітних хвиль вертикальної поляризації. Виріб призначений для спільної роботи з короткохвильовими радіоприймачами Р-250М2, Р-155 і Р-154-2М в діапазоні частот 1,5 – 30 МГц, який розбитий на чотири піддіапазони. Блок керування ЦЛ3.624.004 (заводський № 501724) є складовою частиною магнітної антени 15Э1037. Встановлюється усередині будівель і електрично з’єднаний з антенним блоком за допомогою 32-х жильного кабелю управління довжиною до 100 метрів. Виконує настройку антенного блока після натискання оператором на кнопку «Настройка», розташованій на передній панелі блоку управління. Надає команди на блок реле на переключення піддіапазонів. Час налаштування на частоту приймача не більше 8 сек. Габарити, мм: 453х350х280. Маса блока, кг: 22.

Антенний блок ЦЛ2.064.028

Антенний блок ЦЛ2.064.028 виробу «15Е1037» (Битта)
Виріб «15Е1037» являє собою спрямовану резонансну магнітну антену короткохвильового діапазону, призначену для прийому електромагнітних хвиль вертикальної поляризації. Складається з антенного блоку ЦЛ2.064.028 і блоку управління магнітною антеною ЦЛ3.624.004. Виріб призначений для спільної роботи з короткохвильовими РПУ (радиоприемными устройствами) Р-250М2, Р-155 і Р-154-2М в діапазоні частот 1,5 - 30 МГц, який розбитий на чотири піддіапазони: I. 1,5 - 3,3 МГц; II. 3,3 - 6,8 МГц; III. 6,8 - 13 МГц; IV. 13 - 30 МГц. Діаграма спрямованості в горизонтальній площині має форму "вісімки". Антенний блок (АБ) призначений для установлення в спеціальних спорудах. Складається з антенного контуру, блоку 9.23 і поворотного пристрою, (кріпляться на одній підставці). Основною частиною антенного контуру є феритова рамкова антена, яка складається з п'яти витків, виконаних з посріблених мідних трубок діаметром 6 мм. Усередині витків по периметру розміщені феритові стрижні з матеріалу 30ВЧ2 діаметром 10 мм і довжиною 200 мм. Для зменшення впливу потужних електростатичних полів та електричних розрядів, що виникають поблизу антенного блоку, застосований радіопрозорий електростатичний екран. Виріб по команді оператора налаштовується автоматично на частоту приймача за час не більше 8 сек. Працює від мережі однофазного змінного струму напругою 110, 127, 220 В з частотою 50 або 60 Гц. Габарити, мм: 625х600х570. маса, кг: 35.

Прилад управління і контролю Р-355

Прилад управління і контролю Р-355
Є складовою частиною спецапаратури радіовузла, що забезпечує двосторонній радіозв'язок з переносними кореспондентськими радіостанціями. Використовувався в підрозділах радіорозвідки і радіоперехоплення. Рідкісний прилад, вироблено в дуже малій кількості. Відсутній в радіомузеях. Спецапаратура (радіоприймач Р250М, дисковий магнітофон П-181, прилад управління і контролю Р-355) розміщується в стаціонарних спецвузлах, а також у рухомих військових радіостанціях типу Р-830, Р 820М, Р-118БМ, Р-357, що працюють на стоянці безпосередньо з кузова або з радіовинесеного приймального пункту (РВПП). Прилад управління і контролю Р-355 забезпечує:  звуження смуги каналу зв'язку від кореспондента до радіовузла;  автоматичну подачу відповідного сигналу або автоматичне включення магнітофона;  запис АМ (амплітудної модуляції) сигналу швидкодіючої радіотелеграфії на дисковому магнітофоні;  запис на магнітофоні позивних сигналів кореспондента при зв'язку за контролем;  слуховий прийом телеграфної роботи кореспондента при подачі з ручною швидкістю;  автоматичну комутацію для передачі кореспонденту повідомлень телеграфом або радіотелефоном;  вибір вільного каналу, візуальний контроль за сигналом кореспондента. У приладі використовується 17 ламп, електронно-променева трубка 8ЛО29І, два стабілітрона СГ2С і один СГ1П-Е-В. Джерелом живлення є мережа змінного струму з напругою 127 і 220 В частотою 50 Гц (через випрямляч, поміщений в кожусі приладу). Габарити, мм 486х338х362. Маса, кг 36.

Пульт управління радіокласом ПУРК-24М

Пульт управління радіокласом ПУРК-24 М
Призначений для навчання телеграфістів прийому на слух, передачі радіограм на ключі і тренування на двосторонній зв'язок в умовах телеграфних та шумових перешкод. Пульт працює на 8-ми лампах. У Радянський час широко використовувався на навчальних пунктах в ДОСААФ (Добровольное общество содействия армии, авиации и флоту) як один з основних пристроїв навчання прийому на слух телеграфної азбуки і роботі на ключі. ПУРК-24 М включає в себе: генератор основних сигналів, два генератори перешкод і комутатор на 24 робочих місця, кожне з яких укомплектовано телеграфним ключем і головним телефоном. Генератор шумових перешкод створює шуми, що імітують атмосферні перешкоди. У процесі навчання викладач (інструктор), користуючись пультом, може подавати до робочих місць сигнали звукової частоти тільки від основного генератора і за необхідності вводити телеграфні та шумові перешкоди від двох інших генераторів. За допомогою повзунка на додатковій ламелі комутатора викладач може підключитися до будь-якого з робочих місць учнів і контролювати їх роботу на телефони, а також передавати їм сигнали телеграфним ключем. При навчанні разом з пультом управління ПУРК-24 М використовувалися датчики коду Морзе типу ДКМ-010 (для забезпечення передачі буквених і цифрових текстів кодом Морзе), ондулятор типу РТП-50, РТП-55 (для запису роботи учнів на паперову стрічку), магнітофони або диктофони типу П-180 (для запису тексту з наступним його відтворенням) і радіоприймач (для виконання ролі зовнішнього джерела перешкод). Живлення від мережі змінного струму напругою 127 або 220 В. Габарити пульта, мм 430х325х170. Маса, кг 10.

Телеграфний апарат ЛТА-8

Телеграфний апарат ЛТА-8
Стрічковий буквопечатний електромеханічний автоматизований стартостопний телеграфний апарат ЛТА-8 призначений для передачі і прийому інформації з телеграфних каналів радіо, радіорелейних і дротових ліній зв'язку в польових і стаціонарних умовах експлуатації на швидкостях 400 і 360 знаків на хвилину. Друк - на паперовій телеграфній стрічці. Бойове застосування: телеграфний апарат призначений для передачі і прийому літеродрукувальної інформації в телеграфних мережах військових округів, стаціонарних та рухомих вузлах зв'язку. Встановлюється в апаратних пунктах управління зв'язку П-238 ТМ, СТГ 10x20, К-8, П-247, радіостанцій Р-140, Р-136. Час розгортання, підготовки до роботи, включення в канал ТГ (телеграф) не перевищує 25 хвилин. Дальність зв'язку:по кабельній лінії - до 60 км, по дротовій повітряній лінії зв'язку (сталь 4мм) - 300 км. Моторне електроживлення: 110 ± 20В; 127 ± 10В. Габарити: 495x533x359 мм. Маса: не більше 40 кг.

Телефон ИАА-44

Телефон ИАА-44
Американський польовий телефон з індукторним викликом системи МБ (з внутрішньою батареєю). Початок випуску – 1944 рік. Поставлявся для Радянської Армії в роки Другої світової війни по лінії Амторгу (американської корпорації Connecticut Telephone & Electric). Для живлення мікрофону використовувалися дві американські сухі батареї типу ВА-30 загальною напругою 3 В. Початкова ємність американських батарей становила 8 ампер-годин. Усередині апаратів, які поставлялись по лінії Амторгу, були спеціально сконструйовані відсіки для двох сухих батарей 3С радянського виробництва, ємність яких становила 30 ампер-годин. Це збільшувало час роботи телефону, що дуже важливо при веденні бойових дій. Виготовлявся в металевому корпусі розміром 250х250х100 мм. Маса з двома батареями 3С: 7,4 кг.

Польовий телефон ТАИ-43

Польовий телефон ТАИ-43
Польовий телефон ТАИ-4 з індукторним викликом зразка 1943 року. До 1957 року був основним польовим телефоном Радянської армії. Розроблений Науково-дослідним випробувальним інститутом зв'язку Червоної Армії (НИИИС КА) під керівництвом О. І. Репіної, яка після війни керувала розробкою наступної базової моделі польового телефону Радянської армії - моделі ТА-57. Випускався на Пермському телефонному заводі в дерев'яному корпусі захисного кольору, а пізніше – в коричневому бакелітовому корпусі. Живлення від одного елемента типу «3В» або «3С» напругою 1,5 В. Дальність зв'язку по польовому дроту марки ВТФ-7х2 - до 25 км, а по повітряній лінії (дріт 3 мм) - до 250 км. Апарат може бути включений в лінію як по дводротовій, так і по однодротовій схемі. Габарити, мм: 280х210х110. Маса з елементом живлення, кг: 4,6.

Телеграфний апарат СТА-М67Б

Телеграфний апарат СТА-М67Б
Автоматизований стрічковий буквопечатний апарат зі стартостопним способом фазування. Випускався з 1967 року. Бойове застосування: телеграфний апарат застосовується як у складі комплекту апаратних польового (рухомого) вузла зв'язку типу П-238Т, П-241Т, так і автономно на польових і стаціонарних вузлах зв'язку. Працює на стандартній телеграфної стрічці п’ятиелементним міжнародним кодом 2. Дальність дії телеграфного апарату каналами тонального телеграфування визначається протяжністю цих каналів; дальність дії апарату по постійних повітряних лініях зв'язку досягає до 300 км, а, по польових кабельних лініях – до 50 км. Номінальна швидкість телеграфування: 360 і 400 знаків на хвилину чи 45 і 50 Бод відповідно. Вага комплекту: 60 кг.

Радіостанція Р-352 "Сокіл"

Радіостанція Р-352 "Сокіл".
Переносна ранцева радіостанція Р-352 "Сокіл малої потужності УКХ діапазону застосовувалася в Прикордонних Військах КДБ СРСР і спецпідрозділах. Випускалася з 1960 року. Зовнішній вигляд ідентичний радіостанції "Р 126". Радіостанція симплексна (дозволяє передавати сигнали в даний момент часу тільки в одному з напрямків), частотної модуляції (ЧМ). Основні технічні характеристики: Діапазон частот: 44 - 50 МГц. Число фіксованих каналів 3. Формування частоти - кварцовий генератор. Установка / відображення частоти - вручну, перемикач каналів. Вихідна потужність передавача - 0.8 вт. Приймач: схема - супергетеродин з одним перетворенням. Чутливість 2 мкВ. Шумоподавлювач відсутній. Напруга живлення - акумулятор +4 В. Тип антени - штирьова Куликова (L = 0.95 м). Габаритні розміри, мм 210 х 180 х 105. Маса, кг 2,8.

Вимірювальний комплекс ИК-1

Вимірювальний комплекс ИК-1
Вимірювальний комплекс призначений для перевірки і контролю характеристик і параметрів радіостанцій УКХ діапазону при їх експлуатації, випробуванні і ремонті. Є спеціальним малогабаритним комбінованим приладом, що дозволяє на УКХ радіостанціях виконувати необхідний обсяг вимірювань параметрів, які визначають їх працездатність і надійність радіозв'язку. Дата виготовлення 03.1959 р., заводський № 060264. Зовнішній вигляд і габарити подібні радіостанції Р-105Д. Прилад використовується безпосередньо в місці експлуатації радіостанцій, в тому числі і в польових умовах. Застосовуються в польових ремонтних майстернях зв'язку.

Радіостанція "Льон-В"

Радіостанція "Льон-В"
УКХ автомобільна симплексна радіостанція "Льон-В". Виготовлялась з 1979 року на ВО «Електросигнал», м. Вороніж, СРСР. Вожена радіостанція с трубкою. Призначена для забезпечення безналаштовного безпошукового двостороннього симплексного радіозв'язку абонентів між собою, з стаціонарними диспетчерськими радіостанціями комплексу "Льон", з абонентами виробничої автоматичної телефонної мережі через диспетчерську радіостанцію 1Р21С-5А, а також з радіостанціями інших типів (які відповідають вимогам ГОСТ 12252-86), що мають однакові частоти зв'язку і виклику. Використовується для роботи на рухомих об’єктах (автомобілях, тракторах і ін.). Живлення від джерела постійного струму (акумулятора) напругою 12 В (+30%, –10%) із заземленим мінусом. Дальність зв'язку: від 15 до 45 км. Діапазон частот: 33–48,5 і 57–57,5 МГц. Кількість робочих каналів: 1–8 Крок сітки частот: 25 кГц Рознос частот між крайніми каналами: 200 кГц Тип випромінювання: FM Діапазон робочих температур: від -25 до +550С Вживана потужність: режим очікування 3 Вт, прийом 6,5 Вт, передача 35 Вт Вихідна потужність: 8 – 15 Вт Час безперервної роботи на передачу: не більше 15 хв.

ОКБ Яковлєва
Літак Як-40

Автори та відповідальні:
ОКБ Яковлєва

Літак Як-40
Створений під керівництвом Генерального конструктора О.С. Яковлєва. Перший політ виконано 21 жовтня 1966 року. Серійне виробництво літака здійснювалось на Саратовському авіаційному заводі у 1968-1981 роках. Всього виготовлено 1011 одиниць. Це перший літак СРСР, який у 1972 році отримав сертифікат льотної придатності в країнах західного світу (Італія, Німеччина). Основні льотні дані: Злітна вага, кг – 16100 Максимальна швидкість, км/год – 600 Максимальна висота польоту, м – 12 300 Корисне навантаження – 24 пасажири (або 2720 кг вантажу) Літак оснащений трьома двоконтурними турбореактивними двигунами АІ-25 тягою по 1500кг, створеними під керівництвом Генерального конструктора О.Г. Івченка на Запорізькому МКБ «Прогрес». Ідею двоконтурного ТРД запропонував у 1941 році А.М. Люлька – випускник КПІ 1931 року, основоположник вітчизняного турбореактивного двигунобудування, Генеральний конструктор авіаційної техніки. Літак передано до Державного політехнічного музею при НТУУ «КПІ» Національним авіаційним університетом України в липні 2012 року. На його базі створено навчально-лабораторний стенд.

АНАЛІЗАТОР КОНЦЕНТРАЦІЇ АМІАКУ В ПОВІТРІ

АНАЛІЗАТОР КОНЦЕНТРАЦІЇ АМІАКУ В ПОВІТРІ
Призначений для оперативного контролю наявності й динаміки змін концентрації аміаку в повітрі. Рекомендована галузь застосування: на промислових підприємствах зі стаціонарними холодильними аміачними установками; в боксах для вирощування печериць; в приміщеннях птахофабрик. Технічні характеристики: - діапазон концентрації аміаку в повітрі, що контролюється - 1-100 мг/м куб.; - час спрацювання - 120 с; - індикація поточного значення концентрації аміаку - цифрова; - режим роботи - періодичний; - живлення аналізатора - батарея 9 В; - споживаний струм - 20 мА; Дослідний зразок розроблений і виготовлений вченими НТУУ «КПІ» у 2001 році. Розробник: ОКБ “Шторм” при НТУУ «КПІ», м. Київ, Україна.

БЛОК КОМУТАЦІЇ АВТОМАТИЗОВАНОЇ СИСТЕМИ НА БАЗІ ПЕОМ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ АНАЛОГОВИХ ПРИСТРОЇВ

БЛОК КОМУТАЦІЇ АВТОМАТИЗОВАНОЇ СИСТЕМИ НА БАЗІ ПЕОМ ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ АНАЛОГОВИХ ПРИСТРОЇВ
Система забезпечує проведення дослідів аналогових пристроїв - автоматична зміна напруги в заданих точках схеми постійного і змінного струму від 0,1 мВ до 300 В, в частотному діапазоні від 10 Гц до 199 кГц; зміна амплітудно-частотних характеристик; зміна частоти гармонічних і квазігармонічних сигналів; зміна коефіцієнту гармонік; зміна відношення сигнал/шум і сигнал/фон; зміна коефіцієнту передачі напруги. Cистема також забезпечує дослідження підсилювальних каскадів на біополярних і польових транзисторах; підсилювачів з гальванічними зв’язками і операційних підсилювачів; підсилювачів з ємнісним зв’язком і зворотніми зв’язками; підсилювачів потужності і частоти фільтрів (активних і пасивних); генераторів гармонійних коливань. До складу системи входять: ПОМ, електронний комутатор, прилад СКБ-16 (програмно-керуючий генератор, вимірювач напруги і нелінійних змін). Розробники системи: вчені кафедри фізичної та біомедичної апаратури Київського політехнічного інституту та Київського НДІ радіовимірювальної апаратури, м. Київ, УРСР.

ВІСКОЗИМЕТР КАПІЛЯРНИЙ СКЛЯНИЙ ТИПУ ВПЖ-1

ВІСКОЗИМЕТР КАПІЛЯРНИЙ СКЛЯНИЙ ТИПУ ВПЖ-1
Віскозиметр капілярний скляний типу ВПЖ-1 призначений для визначення в’язкості рідини. Вимірювання в’язкості за допомогою капілярного віскозиметра засноване на визначенні часу витікання через капіляр певного об’єму рідини з вимірювального резервуара. Основні технічні характеристики: - внутрішній діаметр капіляру, мм 1,16. Кінетична в’язкість рідини (V) визначається за встановленою формулою, згідно середнього значення (при декількох вимірюваннях) часу витікання рідини, куди входять: К – постійна віскозиметра мм²/с² дорівнює (0,09426); Т – час витікання рідини в секундах; g – прискорення вільного падіння на місці вимірювання в м/с². Рік виготовлення - 1988. Виробник: Міністерство приладобудування, засобів автоматизації і систем управління, СРСР.

ВОЛЬТМЕТР АВН

ВОЛЬТМЕТР АВН
Вольтметр АВН призначений для прецизійного вимірювання напруги в електричних ланцюгах постійного і змінного струму. Прилад відноситься до типу астатичних. Вимірювальний механізм даної конструкції зібраний по астатичній схемі таким чином, що на положення рухомої частини (показання приладу) не впливає зовнішнє однорідне магнітне поле. Основні технічні характеристики: - клас точності – 0,5; - забезпечує вимірювання змінної напруги в діапазоні 1,5; 3; 7,5В на вільних кінцях дротів. - шкала вимірювання складає 150 В; - поділка шкали відповідає 1В; - дослідна напруга вольтметру АВН складає 2кВ. При роботі вольтметр встановлюють в горизонтальному положенні. Вольтметр АВН виготовлений згідно вимог ГОСТ1845-52. Рік виготовлення - 1956. Виробник – СРСР.

ГІРОКОМПАС «КРУЇЗ»

Єгор і Микита Зігура
Пам'ятник Калініну Костянтину Олексійовичу (1887-1938)

Автори та відповідальні:
Єгор і Микита Зігура ; Андрійцев Б.В.
фонд інвенторства Калінін

Пам'ятник Калініну Костянтину Олексійовичу (1887-1938)
Костянтин Олексійович Калінін народився 5 лютого 1887 року у Варшаві в родині військового. Брав участь у революційному русі. Після закінчення в 1912 році з відзнакою Одеського піхотного училища служив на Далекому Сході в артилерійському дивізіоні. Учасник Першої світової війни. У жовтні 1916 року закінчив Гатчинську військову авіаційну школу. Воював на Румунському фронті. Нагороджений орденами. За доби Української революції і Визвольних змагань послідовно служив в арміях УНР, Директорії та в Червоній армії. З 1926 року К. О. Калінін – головний конструктор Харківського авіаційного заводу, з якого вийшов перший серійний літак К-2 у 1927 році та вдало проведені випробовування санітарного літака К-3. У жовтні 1928 року літак К-4 був нагороджений золотою медаллю на Міжнародній авіаційній виставці в Берліні – перший з літаків радянського виробництва. Того ж року розпочато серійне виробництво пасажирського літака К-5, який разом із літаком К-4 витіснили машини іноземних марок із повітряних ліній СРСР (до 1940 року був основним лайнером «Аерофлоту» на внутрішніх лініях, використовувався до 1943 року, всього збудовано 260 екземплярів з різними двигунами). В 1933 році пройшов льотні випробовування К-7 – експериментальний багатоцільовий літак-гігант, розрахований на 120 пасажирських місць, який можна було використовувати і в якості бомбардувальника, і десантного літака, і важкого пасажирського. Проте через недоліки в конструкції та у зв’язку з аварією під час чергової посадки літак був повернений на вдосконалення, а в 1935 році роботи над літаком були припинені у зв’язку зі зміною концепції радянського літакобудування. В 1935-1937 роках К. О. Калінін — головний конструктор авіаційного заводу № 18 (м. Вороніж, РРСФР). В 1937 році ним був створений перший у світовій практиці літакобудування безхвостий бомбардувальник К-12 («Жар-птиця»), який став одним із провісників сучасних надзвукових літаків. 1 квітня 1938 року К. О. Калінін був заарештований за безпідставним звинуваченням в антирадянській діяльності та шпигунстві, а 22 квітня 1938 року розстріляний – єдиний з усіх репресованих радянських авіаконструкторів.

Олійник М.О.
Пам'ятник Сікорському Ігору Івановичу (1889 – 1972)

м. Київ, Україна

Автори та відповідальні:
Олійник М.О.

Пам'ятник Сікорському Ігору Івановичу (1889 – 1972)
Ігор Сікорський навчався в КПІ з 1907 по 1911 роки. Вступив до інституту після закінчення Морського кадетського корпусу в Санкт-Петербурзі (1903-1906 роки) і навчання у французькій технічній школі Дювіньйо Ді Ланно (1906 рік). У роки навчання почав будувати планери, гелікоптери, аеросани, потім, до еміграції, будував тільки літаки. Він працював і самостійно, і спільно з іншими авіаконструкторами,а при нагоді виконував роботи на замовлення. У 1911 році на своєму літаку С-5 здав іспит на звання пілота. Встановив 4 всеросійських рекорди, зокрема, 29 грудня 1911 року на літаку власної конструкції С-6 встановив світовий рекорд швидкості польоту з двома пасажирами – 111 км/год. Набутий в Києві досвід в авіаконструюванні дозволив Сікорському в подальшому розвинути свої ідеї в цивілізованому світі. Ігор Іванович Сікорський народився 25 травня 1889 року в Києві, в сім’ї професора кафедри неврології та психіатрії медичного факультету Київського університету Святого Володимира Івана Олексійовича Сікорського і Марії (Зінаїди) Стефанівни Темрюк-Черкасової. Був молодшим серед п’яти дітей. Не закінчивши КПІ, Сікорський тим не менш у 1912-1918 роках очолював авіаційний відділ Російсько-Балтійського вагонного заводу, де під його керівництвом збудовані, одними з перших у світі, багатомоторні літаки «Гранд», «Руський Витязь», «Ілля Муромець». З 1918 року – в еміграції у Франції і США. В 1923 році заснував конструкторсько-будівельну фірму «Sikorsky Aircraft». У 1925-1940 роках розробив серію успішних літаючих апаратів: міжконтинентальний пасажирський лайнер S-42 (10 світових рекордів). З 1939 року перейшов на конструювання гелікоптерів одногвинтової системи. Гелікоптери Сікорського марки «S» з 1941 року були прийняті на озброєння Збройними силами США. У цілому фірма Сікорського створила 17 базових літаків та 18 гелікоптерів. З придбанням ліцензій на виробництво машин цієї марки розпочався розвиток вертольотобудування у Великобританії та Франції. Про високу гарантію польотів на гелікоптерах І. Сікорського свідчать факти постійного використання їх президентами США як VIP-транспортних засобів. Машини Сікорського використовувались як для військових, так і цивільних цілей. На гелікоптерах Сікорського S-61 вперше здійснено переліт через Атлантику (1967 рік) і Тихий океан (1970, з дозаправкою у повітрі). Сікорський удостоєний понад 80 високих нагород, почесний доктор багатьох університетів світу. Ігор Іванович Сікорський помер 26 жовтня 1972 року в Істоні (штат Конектикут).

Скобліков О.П.
Пам'ятник Лебедєву Сергію Олексійовичу (1902 – 1974)

м. Київ, Україна

Автори та відповідальні:
Скобліков О.П.

Пам'ятник Лебедєву Сергію Олексійовичу (1902 – 1974)
Народився С.О.Лебедєв 2 листопада 1902 в місті Нижній Новгород. Навчався в Московському Вищому Технічному училищі імені Баумана за спеціальністю інженер-електрик. В травні 1946 року був призначений директором Інституту енергетики АН УРСР у Києві. У 1947 році після поділу цього інституту стає директором Інституту електротехніки АН УРСР. У 1947 році в Інституті електротехніки була організована лабораторія моделювання та обчислювальної техніки, де Лебедєв керував розробкою першої в СРСР і на європейському континенті обчислювальної машини МЕЛМ (малої електронної лічильної машини). Сергій Олексійович Лебедєв так писав про свої розробки: «Цифровими обчислювальними машинами почав займатися наприкінці 1948 року. Самостійно в 1948–1949 роках розробив основні принципи побудови таких машин. Враховуючи їх виняткове значення для нашого народного господарства, а також відсутність в Союзі будь-якого досвіду їх побудови і експлуатації, я прийняв рішення якомога швидше створити малу електронну лічильну машину МЕСМ, за допомогою якої можна було б досліджувати основні принципи побудови, перевірити методику розв'язання окремих задач і накопичити експлуатаційний досвід». У 1950 році він був запрошений в Інститут точної механіки та обчислювальної техніки Академії наук Радянського Союзу у Москві, де керував створенням БЭСМ-1 (Быстродействующая электронно-счетная машина). Після її здачі з 1952 року очолював Інститут, який згодом отримав його ім'я. 1953 року була створена ВЕЛМ (велика електронна лічильна машина). На її базі пізніше створені всі радянські ЕОМ: «Стріла», «Мінськ», «Урал», «Дніпро», «Мир», М-20, М-220, інші. Українські ЕОМ досягли рівня американських і стали найбільш швидкодіючими в Європі. Створені на основі київських ЕОМ обчислювальні машини забезпечили досягнення паритету між США та СРСР в період ядерного протистояння. Київські ЕОМ були використані для створення першої системи протиракетної оборони СРСР. Наукова школа Лебедєва, що стала головною в колишньому СРСР, за своїми результатами успішно конкурувала з американською фірмою IBM. Сергій Олексійович Лебедєв пішов з життя 3 липня 1974 року. Похований в Москві на Новодівичому кладовищі. За свої досягнення С. О. Лебедєв нагороджений чотирма орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, він Герой Соціалістичної Праці, лауреат багатьох Державних премій. На будівлі Інституту електродинаміки НАН України, в корпусі якої з 1946 по 1951 рік працював Лебедєв, встановлено меморіальну дошку. Віддаючи шану його таланту і здобуткам на території Політехнічного інституту встановлено пам’ятник С.О.Лебедєву з посвятою «Творцю першої в континентальній Європі обчислювальної машини від київських політехніків».