Радіоприймач Р-313М2

Радіоприймач Р-313М2
Радіоприймач Р-313М2. Переносний армійський УКХ радіоприймач Р-313М2 призначений для прийому на слух телефонних сигналів з амплітудною і частотною модуляцією, телеграфних сигналів за допомогою внутрішньої тонмодуляціі, а також для роботи з іншими пристроями. Заводський № 020267. Приймач може працювати в польових і стаціонарних умовах, на рухомих об'єктах на стоянці і на ходу при температурі навколишнього повітря від -50°С до + 50°С. Діапазон робочих частот від 100 до 425 МГц розбитий на чотири піддіапазони. Живлення приймача може здійснюватися від акумуляторної упаковки, що містить батарею з 5 послідовно з'єднаних акумуляторів типу 2НКП-20У2, а також від мережі змінного струму напругою 220/127 В, 50 Гц і бортової мережі з напругою 26 В. Габаритні розміри, мм: 235х370х335. Маса, кг: 19.

Радіоприймач Р-314 «Метеорит»

Радіоприймач Р-314 «Метеорит»
Радіоприймач Р-314 «Метеорит». Переносний приймальновідстежувальний радіоприймач дециметрового діапазону хвиль. Заводський № 0432641167. Призначений для перехоплення сигналів радіостанцій, що працюють з амплітудною і частотною модуляцією, а також телеграфних сигналів. Виготовлявся з 1964 року радіозаводом у м. Каслі (Челябінська обл., СРСР). Дуже рідкісний пристрій, укомплектований двома антенами. Має плавний діапазон частот від 210 до 440 МГц (143 - 68 см), дві шкали налаштування: грубої і точної (оптична шкала). Чутливість приймача в телефонному та телеграфному режимах не гірше 12 МкВ. Три варіанти живлення: від АКБ (2НКН-24); від мережі змінного струму 110, 127, 190 і 220 В (50 Гц); від мережі постійного струму 110 В. Розміри радіостанції, мм: 360х250х260. Маса, кг: 18.

Радіоприймач Р-323 «Цифра»

Радіоприймач Р-323 «Цифра»
Радіоприймач Р-323 «Цифра». Армійський ламповий КХ-УКХ приймач призначений для прийому телеграфних сигналів і сигналів з амплітудною і частотною модуляцією. Заводський № 0109501065. Зібраний за схемою супергетеродина з трьома перетвореннями частоти, на 28 лампах і шести напівпровідникових діодах. Максимальна кількість одночасно працюючих ламп в залежності від виду роботи приймача – 17. Діапазон робочих частот 20 - 100 МГц (4 піддіапазони). Відображення частоти - оптична шкала (дискретність 10/20 КГц). Розміщений в кожусі з алюмінієвого сплаву. Конструкція приймача забезпечує водозахищеність. При зануренні у воду на глибину до 0.5 м на час до 30 хвилин виключається проникнення води всередину. Для живлення від мережі змінного струму 220 або 127 В комплектується виносним стабілізованим випрямлячем ВС-2.5М. Тривалість роботи від акумуляторів КН-14 – 8 годин. Габарити, мм: 255х270х370.

Радіоприймач Р-326 «Шорох»

Радіоприймач Р-326 «Шорох»
Радіоприймач Р-326 «Шорох». Армійський ламповий короткохвильовий радіоприймач призначений для роботи на рухомих об’єктах, а також може використовуватись в якості переносного радіоприймача. Має 19 мініатюрні стрижневі лампи типу 1Ж24Б, 1Ж29Б і 1Ж37Б. Заводський 870071. Приймає телефонні і телеграфні радіопередачі з амплітудною модуляцією в діапазоні робочих частот від 1,0 до 20,0 МГц. Має 6 діапазонів. Смуга пропускання – регульована. . Відображення частот – оптична шкала. Передня панель радіоприймача закривається кришкою. За зовнішнім виглядом схожий на радіоприймач "Р-323", відрізняється лише в діапазоні частот, що приймаються. Живлення здійснюється через випрямляч ВС-12 від мережі змінного струму напругою 220 В, частотою 50 Гц. Габарити, мм: 235х295х395. Маса, кг: 20.

Радіоприймач УС-9 «Соловей»

Радіоприймач УС-9 «Соловей»
Радіоприймач УС-9 «Соловей». Ламповий авіаційний радіоприймач призначений для забезпечення телефонного та телеграфного зв'язку на літаках та вертольотах на середніх та коротких хвилях. Застосовувався в парі з передавачами РСБ-70 (Р-807). Випускався на Горьківському радіозаводі ім. Фрунзе з 1938 по 1987 роки. Всього випущено більше 50 тисяч одиниць. Весь діапазон частот радіоприймача (0.2-0.5 і 1.5-18 МГц) розбитий на 6 піддіапазонів. Має підсвічування шкали з плавним регулюванням. Гарантійний термін служби радіоприймача на літаках 1500 льотних годин. Живлення від бортової мережі: 27 В, або через вбудований умформер від 115 В, 400 Гц. Проміжна частота радіоприймача: 915 ± 1 КГц. Споживана потужність: 35 Вт. Габарити, мм: 245х465х275. Маса, кг: 17.

Радіоприймач «Амур-2»

Радіоприймач «Амур-2»
Радіоприймач «Амур-2». Приймач супергетеродинного типу з подвійним перетворенням частоти. Забезпечує наступні види роботи: - дуплексну роботу літеродрукувальними апаратами СТ-2М (СТ 35) по одному або двох каналах; - симплексну роботу одним апаратом СТ-2М з можливістю контролю своєї передачі і перебою кореспондента; - дуплексний слуховий телеграфний зв'язок з частотною маніпуляцією по одному або по двох каналах; - слуховий телеграфний радіозв'язок з амплітудною маніпуляцією; - телеграфний радіозв'язок з амплітудною маніпуляцією. Приймач складається з п'яти окремих знімних блоків: № 1 - блок кварцового калібратора - для стабілізації робочих частот гетеродина приймача, створення сітки частот і налаштування приймача по індикатору настройки; № 2 - блок селекції - для виділення і посилення прийнятого високочастотного сигналу і подальшого його перетворення в першу і другу проміжні частоти (ПЧ); № 3 - блок кварцових фільтрів - забезпечує високу вибірковість і перешкодозахищеність по другій проміжній частоті і прийом на слух двоканальної роботи; № 4 - блок літеродрукувального виведення 1-го каналу - в ньому розміщені випрямлячі для живлення всіх ланцюгів приймача; № 5 - блок літеродрукувального виведення 2-го каналу - в ньому змонтовані випрямлячі для живлення лінійних ланцюгів прийомних телеграфних апаратів СТ-2М (СТ-35). Приймач має два літеродрукувальних виходи для телеграфних апаратів СТ-2М (СТ-35) і два слухових виходи для прийому телефонної телеграфної роботи. Живлення від мережі змінного однофазного струму напругою 127/220 В, частотою 50 Гц або від бензоелектричних агрегатів АБ-2-0 / 230. Маса стійки, кг: - 172.

Радіоприймач Р-254 "Звездочка"

Радіоприймач Р-254 "Звездочка"
Радіоприймач Р-254 "Звездочка". Переносний, симплексний, ранцевий радіоприймач (ручний пеленгатор) радіомереж ВДВ призначений для спрямованого прийому сигналів в УКХ діапазоні з частотною модуляцією. Дата виготовлення 04.1962 року, Заводський № 014431. Приймач працює в двох режимах: «пошук» і «прийом». Застосовувався для збору десантників при виконанні завдань і прийому сигналу від маркерного передавача "Капіляр" для пошуку вантажів, скинутих з літака. З 1961 року Мінським радіозаводом виготовлено більше 40 000 примірників. Було випущено 10 серій приймачів в межах діапазону частот 44,0 50,0 МГц, кожна з яких мала три фіксовані частоти в смузі 0,6 МГц (44,0 - 44,6, 44,6 - 45,2, 45, 2 - 45,8; і т.д.). Шкала настройки частот розташована під відкидною магнітної антеною. За схемою супергетеродин на 10-ти лампах типу 1Ж24Б і 2-х транзисторах перетворювача напруги для анодного живлення Прийом ведеться на спрямовану феритову антену, розташовану у верхній відкидній частині корпусу. Корпус радіоприймача металевий, паяний, повністю герметичний. Живлення від спеціальної мідно-магнієвої батареї з напругою -2.7 і +1.35В. Вимикача живлення не має. Замінений на транзисторний приймач Р-254М "Звено". Габарити, мм: - 185х120х55. Маса, кг: - 0,7.

Радіоприймач Р-305 «Гамма»

Радіоприймач Р-305 «Гамма»
Радіоприймач Р-305 «Гамма». Переносний КХ пеленгаторний приймач призначений для пеленгації і радіоперехоплення телеграфних і телефонних передач в діапазоні частот від 1,00 до 15,00 МГц (300 - 20 м). Розроблений на початку 50-х років відділом радіопротидії і радіорозвідки «Научно-испытательного института связи РК КА». Випускався радіозаводом № 193 в м. Каслі, Челябінської області, СРСР. Даний екземпляр випущений в 1956 році, заводський номер 0031. З причини наявності поворотної антени на верхній кришці, ламповий приймач Р 305 радіоаматори називають «аномальним Р 311». Дуже рідкісний виріб. Відноситься до пеленгаторів першого покоління, має блочну конструкцію. Діапазон робочих частот розбитий на п'ять піддіапазонів: I - від 1,00 до 1,88 МГц; II - від 1,88 до 3,30 МГц; III - від 3,30 до 5,58 МГц; IV - від 5,58 до 9,20 МГц; V - від 9,20 до 15,00 МГц. Градуювання діапазону виконано в мегагерцах безпосередньо на шкалі настройки. Ділення шкали нанесені через 10 КГц на I і II піддіапазонах і через 20 КГц на III, IV і V. Виконаний за супергетеродинною схемою на восьми електронних лампах 2Ж27Л, в алюмінієвому оформленні. Проміжна частота - 465 КГц. Трансформаторний вихід приймача дозволяє підключення однієї або двох пар головних телефонів і дротової лінії з опором 1500 Ом, що дає можливість прослуховувати передачі дистанційно. Габаритні розміри, мм: - 445х285х250. Вага робочого комплекту, кг: - 21.

Радіоприймач Р-311 «Омега»

Радіоприймач Р-311 «Омега»
Переносний радіоприймач Р-311 «Омега» призначений для слухового прийому телеграфних і телефонних радіопередач в діапазоні частот від 1,00 до 15,00 МГц (300-20 м). Виготовлений у 1963 році, заводський номер 241084. Розроблявся в КБ Олександрівського радіозаводу з 1949 року під керівництвом В. М. Хахарєва і М. Є. Мовшовича на основі приймача Р 253 («Альфа»). Серійне виробництво почалося в 1954 році, на озброєння прийнятий в 1956 році. Виробництво тривало до 1975 року. Випущено не менше 60 000 штук. У Сухопутних військах Р-311 входив до складу рухомих радіокомплексів (радіостанцій Р-102, Р-118, Р-140, Р-820М, командно-штабних машин БМП-1КШ, БТР-60ПУ і ін.). У ВПС ними оснащувалися мобільні наземні радіостанції Р-839 і Р-843. У ВМФ застосовувався на судах річкових флотилій і в берегових службах. Вмонтований в кожух з двома відділеннями. У правому розміщений сам приймач, закріплений чотирма гвинтами. В лівому встановлюються джерела живлення і зберігаються головні телефони та штирьова антена. Телефони застосовані типу ТА-56М. Кожух виготовлений з фанери, обклеєної тонким листовим дюралюмінієм. Приймач виконаний за супергетеродинною схемою на восьми однотипних лампах 2Ж27Л, що в поєднанні з високою якістю деталей забезпечує високу стабільність частоти. Однотипність ламп виключає псування апарату при їх перестановці і зменшує номенклатуру запчастин. Лампи прямого розжарювання дозволили знизити споживану потужність до рівня показників стаціонарних транзисторних радіоприймачів (близько 4Вт). Діапазон частот розбитий на п'ять піддіапазонів. Градуювання виконано в мегагерцах безпосередньо на шкалі настройки. Живлення може здійснюватися або від акумулятора 2КН-24 і віброперетворювача ВП-3М2 (ВП-3М), або від акумулятора 2КН-24 і анодної батареї БАС-80 (БАС-Г-80), або від мережі 127, 220 В через випрямляч ВС-3. Акумулятор 2КН-24 забезпечує безперервну роботу приймача протягом 12 годин при роботі з анодною батареєю. Приймач поставлявся в країни Варшавського договору, В'єтнам, КНР, КНДР, на Кубу, в Нікарагуа і інші країни. Габарити, мм: - 445х285х250. Маса, кг: - 21.

Радіоприймач Р-313М

Радіоприймач Р-313М
Радіоприймач Р-313М призначений для слухового прийому радіосигналів в режимі ТЛГ (телеграфний) і ТЛФ (телефонний) з АМ і ЧМ (амплітудною і частотною модуляцією) в діапазоні частот від 60 до 300 МГц. Виготовлений у 1942 році на Бердському радіозаводі, заводський № 0250100265. Радіоприймач виконаний за супергетеродинною схемою. Елементна база - радіолампи. Передбачена можливість установки в автомашині і виніс в укриття. Формування / встановлення частоти - плавний гетеродин (LC генератор) Чутливість приймача не гірше 6 мкВ. Відображення частоти - механічна шкала. Варіанти живлення: акумулятори 12,6 В, або однофазна мережа 127/220 В. Габарити (з виступаючими частинами), мм: - 520 х 475 х 335. Маса робочого комплекту, кг: - 21.

Радіоприймач РПС

Радіоприймач РПС
ДХ і КХ радіоприймач РПС призначений для прийому незгасаючих і тональних радіотелеграфних сигналів і модульованих радіотелефонних сигналів на літаках транспортної авіації. Може працювати в комплекті з передавачем і літаковим переговорним пристроєм СПУ (самолётное переговорное устройство). Використовувався також для наземних засобів зв'язку. Приймач укладений у знімний кожух з листового алюмінію і конструктивно виконаний з 4 вузлів-блоків, з'єднаних між собою за допомогою штепсельних роз'ємів. Механічне з'єднання блоків гвинтами забезпечує швидке розбирання приймача поблочно. Зібраний за супергетеродинною схемою на 11 лампах. Розрахований для роботи на дві пари високоомних телефонів ТА-4. Має діапазон частот: довгохвильовий 143 - 600 КГц (2100 - 500 м); короткохвильовий 2-24 МГц (150- 12,5 м). Весь діапазон розбито на 7 піддіапазонів. Градуювання частот нанесено безпосередньо на шкалі приймача. Грубе і плавне налаштування здійснюється через ротор агрегату змінних конденсаторів шляхом обертання великої і малої ручок верньєра. Приймач живиться від мережі змінного струму напругою 115 В з частотою 400 Гц. Споживана потужність не перевищує 70 ВА. Габарити, мм: - 508х327х303. Маса з випрямлячем, кг: - 26,5.

Радіорелейна станція Р-405

Радіорелейна станція Р-405
Легка рухома малоканальна радіорелейна станція призначена для забезпечення радіорелейного зв'язку між пунктами управління, для відгалуження каналів від багатоканальних радіорелейних ліній, а також може бути використана в якості вставки в ущільнені провідні лінії зв'язку. Елементна база - транзистори, радіолампи. Апаратура станції розміщена в спеціальному кузові-фургоні КУНГ-1М на шасі автомобіля ГАЗ-66. Діапазон частот - 60 - 69,975 МГц (МХ) і 390 - 420 МГц (ДМХ). Крок переналаштування - 75 кГц і 300 кГц. Вид роботи - ЧС (частотна модуляція). Чутливість приймача МХ не гірше 2 мкВ, ДМХ - 5,5 мкв. Потужність передавача МХ - 2,5 Вт. (25 Вт. з блоком УМ), передавача ДМХ - 1,5 Вт. (10 Вт. з блоком УМ). Живлення - 220 В., 50 Гц.

Радіостанція Р-116 «Ландыш»

Радіостанція Р-116 «Ландыш»
Переносна армійська ранцева УКХ радіостанція призначена для забезпечення безпошукового і безналаштовного зв'язку ротного рівня. Дата виготовлення 04.1957 р., заводський № 022271. Випускалася з 1950 року Петропавловським заводом ім. Кірова. Симплексна радіостанція (дозволяє передавати сигнали в даний момент часу тільки в одному з напрямків) зібрана за трансиверною схемою (частина функціональних вузлів працює як на прийом, так і на передачу). Діапазон частот 48.65 - 51.35 MГц (6.17 - 5.85 м). Має 10 каналів, крок - 300 Гц, модуляція - АМ (амплітудна). Приймач зібраний за схемою прямого посилення і має 3 каскади: підсилювач високої частоти (УВЧ), понадрегенативний детектор, підсилювач низької частоти (УНЧ). Функції підсилювача ВЧ і НЧ сигналів виконує одна і та ж радіолампа 2Ж27П. У комплект радіостанції входить гнучка штирьова антена Куликова висотою 0,95 м і штирьова антена висотою 1,45 м. Чутливість приймача - 6 мкВ. Вихідна потужність передавача близько 60 мВт. Дальність впевненого двостороннього зв'язку на штирьову антену висотою 1,45 м з однотипною радіостанцією: до 1 км. Живлення радіостанції здійснюється від сухої комбінованої батареї ''БАНСС-18М''. Час безперервної роботи 12 - 18 годин (при співвідношенні прийом / передача 3:1). Габарити, мм: - 310х325х170. Маса, кг: - 4,2 кг.

Радіостанція Р-103М

Радіостанція Р-103М
. Автомобільна короткохвильова радіостанція Р-103М призначена для забезпечення слуховим та букводрукувальним радіозв'язком військові корпуси, а також для забезпечення зв'язку з радіостанціями армійської ланки управління. Має антенний блок і 8 блоків радіостанції, які розміщені на 2-х стійках. Заводський № 101670560. Варіант високочастотної радіостанції підвищеної потужності Р 103М був прийнятий на озброєння в 1962 році. Виготовлялася на Московському телевізійному заводі (підприємство п/я В-8562). Гриф секретності знято в 1966 році. Змонтована на базі шасі автомобіля ГАЗ-63Е в прямокутному дерев’янометалевому кузові з характерним навісом над кабіною. Діапазон частот, МГц: 1-7,5. Потужність передавача, Вт: 50. Кількість каналів: 2500. Дальність зв'язку: в режимі ТГ (телеграф) – 50 км, в режимі ТФ (телефон) – 30 км.

Радіостанція Р-108

Радіостанція Р-108
Армійська УКХ носима лампова радіостанція частотної модуляції (ЧМ). Дуже рідкісна. У 1956-1960 рр. співробітниками КБ Воронізького заводу "Электросигнал" були розроблені радіостанції Р-105, Р-106, Р-108, Р-109. (Головний конструктор - Петров К. Я.) Ці радіостанції пройшли кілька модернізацій і перебували на озброєнні більш 40 років. Виробництво Р-108 велося з 1967 по 1986 роки. Даний екземпляр був випущений в серпні 1983 року, заводський номер 339527. Діапазон робочих частот 28,5 - 36,5 МГц. Відображення частоти: оптична шкала. Тип антенного роз'єму: під антену Куликова, байонетний. Дальність зв'язку при використанні варіантів антени: штир 1.5 м з використанням трипроменевої противаги - не менше 6 км; штир 2.7 м - не менше 10 км; біжучої хвилі - не менше 25 км. Час розгортання: при роботі на штирову антену - 5 хв., при роботі на променеву антену - 15 хв. Джерело живлення: 4 батареї КН14 або 2 батареї 2НКП-20 (або 2НКП-24). Напруга живлення: 4.4 - 5.2 В (2 х 2.4 В). Час роботи (прийом / передача = 3/1): • 12 год. - З батареями КН14; • 17.5 год. - З батареями 2НКП-20; • 21,5 год. - з батареями 2НКП-24. Габаритні розміри, мм: - 310 х 325 х 170. Маса не більше, кг: - 14.

Радіостанція Р-126

Радіостанція Р-126
Призначена для організації двостороннього безпошукового і безналаштовного зв'язку в ротній мережі. Переносна, ранцева, симплексна ультракороткохвильова, частотної модуляції радіостанція військового призначення. Найменша з лампових радіостанцій, що мають супергетеродинний приймач. Виготовлена у травні 1967 р, заводський № 029128. Випускалася з 1962 року. Конструкція з одинадцяти радіоламп розміщена в надійному литому корпусі. Діапазон частот: 48,5-51,5 МГц, кількість робочих частот - 31. Чутливість приймача не гірше 2 мкВ (відношення сигнал / шум 5:1), смуга пропускання від 50 (ослаблення в два рази) до 220 КГц (ослаблення в тисячу разів). Єдина проміжна частота (ПЧ) дорівнює 1,88 МГц. На виході в гарнітурі встановлено телефон ТА-56М (опір постійному струму 50 Ом). Регулятора гучності немає. Потужність передавача - 0,3 Вт. Дальність зв’язку – 2 км. Живлення від двох срібно-цинкових акумуляторів СЦД-12. Струм споживання в режимі прийому 0,75 А, в режимі передачі 1,5 А. Для роботи на морозі між акумуляторами вкладається електричний обігрівач. Габарити, мм: - 210×105×180. Маса, кг: - 2,8.

Радіостанція Р-105М «Парус-3»

Радіостанція Р-105М «Парус-3».
Радіостанція Р-105М «Парус-3». Військова носима ультракороткохвильова радіостанція призначена для забезпечення зв'язку в ланці рота-взвод мотострілкових і танкових військ. Зібрана за трансиверною схемою (частина функціональних вузлів працює як на прийом, так і на передачу) на субмініатюрних стрижневих лампах. Прийнята на озброєння в 1967 році взамін радіостанцій серії «Астра» (Р 105Д, Р-108Д, Р-109Д). Вироблялась на Воронезькому заводі «Электросигнал». Дата виготовлення 01.1974 р., заводський № 283409. Режим роботи: телефонія з частотною модуляцією. Діапазон частот: 36,0 46,1 МГц. Час безперервної роботи при співвідношенні часу прийому / передачі 3:1 - від 12 до 21,5 годин в залежності від типу батареї. Джерело живлення: чотири акумулятори КН-14 або дві батареї 2НКП-20 (або 2НКП-24) загальною напругою 4,8 В. Дальність зв'язку: від 6 до 25 км. (залежно від застосовуваної антени). Габарити, мм: 310х325х170. Маса комплекту, кг: не більше 14.

Магнітофон П-181 "МАГ-Д1", дисковий спеціальний

Магнітофон П-181 "МАГ-Д1", дисковий спеціальний
Призначений для запису радіотелеграфних сигналів Морзе на феромагнітний диск в службових цілях. Розроблено на ''ВНАИЗ'' - Всесоюзний науково-дослідний інститут звукозапису, м. Москва. Виготовлявся з 1957 року. Швидкість обертання диска при запису або відтворенні змінна: від 35 до 100 об./хв. Час запису: на мінімальній швидкості - 5 хвилин, на максимальній швидкості - 2 хвилини. Діапазон робочих частот змінний: від 300 ... 5000 Гц на початку диска до 300 ... 3000 Гц в кінці. У магнітофоні є низькочастотний вузькосмуговий фільтр, що дозволяє виділити дуже слабкий сигнал при відтворенні. Записуючий диск схожий на грамплатівку з нанесеним на диск феромагнітним матеріалом. Використання дискового носія забезпечує швидкий доступ і повторне програвання будь-якого місця запису. Магнітна головка звукознімача виконує дві функції: запис і відтворення. Стирання записів проводиться розмагнічуванням диска в окремому пристрої.

Диктофон-магнітофон запису переговорів радистів П-180М

Магнітофон-диктофон П-180-М
Магнітофон-диктофон запису переговорів радистів П-180М Військовий бобінний записуючий магнітофон-диктофон П-180-М серії 169 являє собою приставку для запису мовних фонограм і прослуховування їх через головні телефони або зовнішній підсилювач низької чистоти. Диктофон забезпечує запис і відтворення смуги звукових частот від 300 Гц до 4500 Гц. Звуконосій - магнітна стрічка А 3601-6Б (А2601-6Б). Тривалість безперервного запису на одній касеті - не менше 2-х годин. Швидкість руху звуконосія при напрузі живлення 13 В - 4,76 см/с. Час прискореної перемотки стрічки в одну сторону при напрузі живлення 13 В - не більше 4 хв. 30 сек. Напруга живлення підсилювальних пристроїв і двигуна - 10-16 В. Тривалість безперервної роботи при живленні від 6-ти батарей типу 3336Л - не менше 2-х годин. Споживана потужність при живленні від мережі змінного струму 50 Гц через виносний випрямляч - не більше 15 ВА. Габарити диктофона, мм - 310x225x111. Маса похідного комплекту (диктофон з джерелами живлення в чохлі, мікрофон і головні телефони) - не більше 9 кг.

Магнітофон П-182

Магнітофон П-182
Багатоканальний ламповий магнітофон П-182 призначений для запису та відтворення звукової інформації. Відноситься до спеціальної апаратури. Входить до складу об’єктів зв’язку, зокрема радіостанції Р-357 середньої потужності короткохвильового діапазону на базі шасі автомобіля УРАЛ-375АМ в кузові К2.375. Запис виконується на касету, яка має чотири доріжки з індикацією роботи (чотири лампочки зеленого кольору). Відтворення запису та запис мають свою індикацію роботи. Касета використовується завбільшки як VHS-, але в два рази товща. Сам магнітофон багатоканальний. Має чотири швидкості запису (17, 150, 250, 500). Перемикання швидкостей виконується оператором механічно. Використовувався на Кубі під час Карибської кризи в 1962 році.

Радіостанція "Север"
1942

Радіостанція "Север".
Радіостанція "Север" Переносна 3-х лампова короткохвильова радіостанція спеціального призначення. Розроблена у 1939 році конструктором Б. Міхаліним. Випускалась на Ленінградському заводі імені Козицького з грудня 1941 року. В кінці 1942 року випускали близько 2000 радіостанцій в місяць. На них у партизанських загонах і розвідувальних групах в тилу ворога працювали понад 3000 розвідників. Для введення супротивника в оману (в разі захоплення розвідників) на лицьовій панелі написи робились англійською мовою. Малі габарити і вага (менше 3 кг) були досягнуті конструктором завдяки використанню одних і тих же деталей і радіоламп як на прийом так і на передачу (трансиверна схема). Всього за роки війни в тил німецько-фашистських військ було поставлено понад 7000 станцій "Север". Діапазон частот (прийом / передача) - 3,62-12,25 / 3,62-6,25 МГц розбитий на два піддіапазони. Дальність зв’язку, км: - до 400. Габарити, мм: - 210 × 160 × 110. Маса прийомопередавача, кг: - до 3. Маса джерел живлення, кг: - 6. Маса повного комплекту, кг: - не більше 10.

Радіостанція Р-105Д "Астра-3"

Радіостанція Р-105Д "Астра-3"
Радіостанція Р-105Д "Астра-3" Військова ультракороткохвильова радіостанція призначена для забезпечення зв'язку в ланці рота-взвод мотострілкових і танкових військ. Розроблена наприкінці 1940-х років в Науковому дослідницько-випробувальному інституті зв'язку сухопутних військ (НИИИС СВ). Прийнята на озброєння в 1957 році. Вироблялась на Воронезькому заводі «Электросигнал». Дата виготовлення 06.1963 року, заводський № 339527. Ранцева, телефонна з частотною модуляцією, приймально-передавальна, з можливістю дистанційного керування та ретрансляції. Забезпечує безпошуковий і безналаштовний зв'язок в радіомережах і в автомобільних радіовузлах. Робоча частота: 36,0 – 46,1 МГц. Вихідна потужність: не менше 1 Вт. Тип джерела живлення: 2 батареї 2НКН-24 або 2КН-32. Напруга живлення: 4,8 В (2х2,4). Габарити, мм: 365х385х230. Маса, кг: 21,0.

Магнітофон МН-61, наземний, авіаційний

Магнітофон МН-61, наземний, авіаційний
Магнітофон МН-61, наземний, авіаційний Призначений для запису і відтворення розмови з радіоприймача, ліній зв'язку та мікрофона, а також для відтворення записів, зроблених на бортовому авіаційному магнітофоні МС-61.Серія 703, заводський № 04. Відноситься до наземних засобів об’єктивного контролю роботи авіаційної техніки. Використовується для аналізу дій членів екіпажу в польоті, зокрема, при розслідуванні льотних пригод. Звуконосієм є спеціальний дріт ЕІ-708А або ЕІ-708. Тривалість безперервного запису на одній касеті - не менше 5,5 годин. Час зворотного перемотування звуконосія - не більше 34 хвилини. Касети зі звуконосієм, на якому записана інформація, необхідно оберігати від впливу сильних електричних і магнітних полів, пилу і бруду. Щоб уникнути обриву звуконосія перехід від одного режиму роботи магнітофона до іншого здійснюється тільки після установлення тумблера «Пуск-Стоп» в положення «Стоп».

Окреме конструкторське бюро заводу №183 (Харків)
Танк Т-34/85

Автори та відповідальні:
Окреме конструкторське бюро заводу №183 (Харків)

Середній танк Т-34/85
Танк є модернізованим зразком танка Т-34 прийнятого на озброєння у 1939 році. Т-34 розроблений Окремим конструкторським бюро заводу №183 (Харківський паровозобудівний завод, нині завод ім. В.О. Малишева). Для багатьох конструкторів робота над танком стала фатальною. Так було спочатку заарештовано а потім розстріляно: головного конструктора дизельного двигуна В-2 Костянтина Челпана, начальник конструкторського бюро танкобудування Опанаса Фірсова, керівника окремого конструкторського бюро Адольфа Діка і ряд інших співробітників. Конструкція танка відповідала вимогам військового відомства, за параметрами вогнева потужність, рухливість, захист випереджала всі зарубіжні аналоги того часу. Конструкція Т-34 сьогодні є класичною. Важливим критерієм танка була технологічність виробництва. 30% часу виробництва танка припадало на зварювання броні та різних за складом металів і сплавів. Впроваджені розробки інституту зварювання під керівництвом Евгена Патона прискорили виробництво бронекорпусів у 10 раз. Перевагою Т-34 перед аналогами було використання швидкохідного дизельного двигуна В-2 розробленого КБ цього ж підприємства. На основі В-2 розроблено понад 40 моделей двигунів танків САУ, катерів, тракторів, що теж є рекордним. В 1943 р. назріла необхідність модернізації танка Т-34 для боротьби з найновішими машинами супротивника. В січні 1944 року на озброєння прийнято танк Т-34 з гарматою 85 мм в новій просторій башті з бронею 75-52 мм, а з липня 1944 р. - 90-75 мм. Гармата С-53 дозволяла боротися з кращими машинами Вермахту на відстанях 500 -1500 м. Двигун потужністю 500 к.с. з вдосконаленою трансмісією надавав необхідної рухливості. Корпус з 45 мм. бронелистами раціонального нахилу. Загальна маса танка 32 т. дозволяла рухатись з максимальною швидкістю 55 км/год. Саме цей танк з назвою Т-34/85 став найвідомішим у світі. Він оптимально поєднував найважливіші параметри танка - рухливість, вогневу потужність та захист. До 1958 року виготовлено близько 30,5 тис танків Т-34 (Т-34/85). Даний зразок виготовлений у 1944 році, брав участь у Другій світовій війні, використовувався військовою частиною Західного військового округу, пройшов модернізацію в 70-х рр. після ремонту та демілітаризації на Львівському бронетанковому заводі переданий у 2006 до музею.