Електронна цифрова обчислювальна машина “МИР-1”

“МИР-1”
Електронна цифрова обчислювальна машина “МИР-1” (Машина для Инженерных Расчетов). Зразок 1974 року, серійно виготовлялась на заводі “ВУМ”, м. Київ, УРСР Розробник: Інститут кібернетики АН УРСР, керівник – академік Глушков В. М., гол. конструктор Погребинський С. Б. «МИР» – з серії ЕОМ для інженерних обчислень, створена в 1965 році Інститутом кібернетики Академії наук України під керівництвом академіка В. М. Глушкова. ЕЦОМ належить до сімейства малих цифрових машин. Одна з перших у світі персональних ЕОМ. У 1968 році машина МИР модернізована і отримала назву МИР-1. Призначена для інженерних розрахунків та розв’язування широкого кола інженерно-конструкторських та математичних задач. Система числення десяткова (двійково-десяткова). Числа могли бути представлені як цілі десяткові зі знаком, з десятковим порядком і з плаваючою комою. Дії можуть виконуватися з числами довільної розрядності і довільної довжини, обмежені тільки об'ємом пам'яті в 4096 символів. Час на виконання операції додавання – 50 мкс. Середня швидкодія - близько 1-2 тис. оп/с. У комплект машини входила електрична друкарська машинка Soemtron для введення і виведення інформації зі швидкістю 7 знаків в секунду. Елементна база потенційна, уніфіковані модулі виконані на дискретних напівпровідникових елементах. Пристрій керування мікропрограмний, багаторівневий, асинхронний. Мікропрограмування дозволило значно підняти семантичний рівень машинної мови і довести її до високорівневої мови програмування. Фактично, мікропрограмами виконувалась більшість арифметичних дій, обчислення елементарних функцій виконувалося перед трансляцією і інтерпретацією вхідної програми. Мікрокоманди машини МИР-1 – 120-розрядні і записувалися на змінних мікропрограмних матрицях. Це дозволяло змінювати характер використання машини, набір арифметичних і логічних операцій, які вона може виконувати. Технічні характеристики машини «МИР-1»: • Оперативна пам'ять: 4096 12-розрядних слів (час вибірки - не більше 2,5 мкс, фізичний носій – феритові сердечники). • Зовнішня пам'ять: 8-доріжкова перфострічка. Пристрій введення FS-1501 (до 1500 символів/сек.). Пристрій виведення ПЛ-80 (до 80 символів в секунду). • Швидкодія: 200-300 оп/сек для операцій над 5-розрядними числами. • Живлення: трифазне, 380 В, 50 Гц, не більше 1,5 кВт. • Маса: близько 400 кг.

Електронна обчислювальна машина ЕОМ “МИР-3”

ЕОМ “МИР-3”.
Розроблена в Інституті кібернетики НАНУ в 1974 році під керівництвом академіка Глушкова Віктора Михайловича. Електронна обчислювальна машина ЕОМ “МИР-3” відноситься до класу малих машин з невеликим обсягом пам’яті і середньою швидкодією 160 тис. оп/сек, ємність постійного запам’ятовуючого пристрою (ПЗП) 176 Кбайт, ємність оперативної пам’яті 64 Кбайт. В “МИР-3” апаратно реалізована одна з перших мов комп’ютерної алгебри – “Аналітик”. Машина орієнтована на символьну обробку інформації з структурною інтерпретацією мов програмування, що співпадають за символікою з практичною мовою математики. Застосовується для діалогового вирішення широкого кола інженерних і наукових задач, в складі різних АСУ, для конструювання і налагодження складних алгоритмів і програм. “МИР-3” сумісний з ЄС ЕОМ по інтерфейсу каналу і за форматами зовнішніх носіїв, можуть використовуватися периферійні пристрої від ЄС ЕОМ. Периферійні пристрої підключаються з допомогою двох мультиплекс них каналів. Програмне забезпечення складається з операційної системи і набору прикладних програм. Електронна обчислювальна машина ЕОМ “МИР-3”.

Електронна цифрова обчислювальна машина “ПРОМІНЬ”

“ПРОМІНЬ”
Електронна цифрова обчислювальна машина “ПРОМІНЬ”. Серійний випуск з 1963 року на Сєверодонецькому приладобудівному заводі. УРСР. Розробник: Інститут кібернетики АН УРСР, академік Глушков В. М., гол. конструктор Погребинський С. Б. Мала ЕЦОМ з програмним керуванням призначена для автоматизації інженерних розрахунків середньої складності в конструкторських бюро і НДІ. Машина стала по суті новим словом в світовій практиці, в технічному відношенні мала цілий ряд новацій, в тому числі пам’ять на металізованих картах. Але найголовніше – це була перша серійна вітчизняна машина широкого вжитку з так званим ступінчатим мікропрограмним керуванням (на яке Глушков пізніше отримав авторське свідоцтво). Структура команд одноадресна, представлення інформації – з плаваючою комою у десятковій системі. Розрядність чисел – 5 десяткових розрядів мантиси числа, десятковий розряд порядку числа. Усього реалізується 32 операції: арифметичні і операції керування, обчислення тригонометричних, зворотних тригонометричних і гіперболічних функцій, натурального логарифма, кореня квадратного, скалярного добутку вектора не вище 30 рангу, рішення системи лінійних алгебраїчних рівнянь не вище 7-го порядку, а також операції з адресами другого рангу. Для складних задач створено набір стандартних програм на металізованих перфокартах. Набір обчислювального алгоритму здійснюється штекерами або фольгованими перфокартами на безконтактному магнітному комутаторі об’ємом в 100 одноадресних команд. Кожна команда набирається трьома штекерами, на одній перфокарті розміщується 10 команд. Об’єм запам’ятовуючого пристрою 100 комірок, з них 80 використовується для зберігання вихідної і проміжної числової інформації, а 20 – для зберігання констант, що часто зустрічаються.

Керуючий обчислювальний комплекс СМ-4 (СМ 1407)

СМ-4 (СМ 1407).
Керуючий обчислювальний комплекс СМ-4 (СМ 1407). З 1979 року серійно виготовлявся на Київському ВО “Електронмаш”, (завод ВУМ). СРСР. Комплекс науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт по СМ ЕОМ виконувався більш ніж 30 інститутами та підприємствами СРСР, Болгарії, Угорщини, НДР, Польщі, Румунії, Чехословаччини. Всі моделі архітектурної лінії серійно виготовлялися на заводах ВО "Електронмаш" (Київ), заводі "Енергоприлад" (Москва) і ЛВО "Сигма" (Вільнюс), які брали безпосередню участь і на стадіях розробки. Розробка сімейства була виконана ІНЕУМ (Москва) за активної участі фахівців Київського ВО "Електронмаш". Великий внесок у розробку внесли кияни: В. А. Афанасьєв, С. С. Забара, А. Е. Пилипчук, Е. І. Сакаєв. (НДІ периферійного обладнання). СМ-4 належить до другої архітектурної лінії СМ ЕОМ класу 16-розрядних міні-ЕОМ. Використовується для обчислень складних науково-технічних економічних та інженерних задач, в системах керування об’єктами непромислової сфери, системах оперативного керування дискретними виробництвами та багато ін. Комплекс будується за модульним принципом на базі різноманітних технічних засобів, наявних в номенклатурі СМ ЕОМ. Агрегатно-модульний (блоковий) принцип, що покладений в основу побудови комплексів СМ-4, передбачає створення комплексів різноманітної конфігурації і складності з різноманітним складом технічних засобів. Всі технічні засоби комплексу об'єднуються за допомогою єдиної системи сигналів і єдиного магістрального каналу зв'язку – спільної шини. Тому що шина комплексу спільна для процесора, пам'яті і зовнішніх пристроїв, то питання про те, якому пристрою зайняти шину, вирішується системою пріоритетних переривань (арбітром процесора). Всі операції по початковому завантаженню програм (на перфострічці), а також ручний контроль і діагностика працездатності комплексу провадяться за допомогою пульту керування, що розташований на особовій панелі процесора (СМ 2104). Керування роботою комплексу з пульту керування здійснюється за допомогою клавіш і індикаторів на панелі оператора. Склад: процесор СМ 2104 (паралельного типу) з оперативною пам’яттю СМ 3101 і периферійні пристрої. Технічні характеристики: Арифметика двійкова, адресність – нуль-, одно- і двохадресні інструкції, інтерфейс – СШ (спільна шина), розрядність операндів арифметичних (з фіксованою комою) – 8 біт, арифметичних (з плаваючою комою – 32 біт, середня обчислювальна швидкодія – 700 тис. оп/сек. Оперативна пам’ять СМ 3101 ємністю 32 К слова (К=1024), розрядність слова 18 біт, цикл, не більше – 1,2 мкс. Зовнішня пам'ять: на магнітних дисках СМ 5402, базовий накопичувач ИЗОТ 1370-И12 до 4-х шт., по 2 диски загальною ємністю 2,4х106 слів; .на магнітних стрічках СМ 5301, базовий накопичувач ИЗОТ 5003 до 4-х накопичувачів ємністю 90х106 біт. Відеотермінал алфавітноцифровий СМ 7205; пристрій друкуючий послідовний, тип СМ 6304; пристрій виводу друкуючий паралельний, базове АЦДП СМ 6315; пристрій вводу-виводу перфострічковий типу СМ 6204. Операційна система загального призначення: СМ ЕОМ ПЛОС СМ, ДОС СМ, ОС РВ.

Оптико-механічний запам’ятовуючий пристрій (ОМЗП) ЄС 5153

Оптико-механічний запам’ятовуючий пристрій ЄС 5153.
Оптико-механічний запам’ятовуючий пристрій (ОМЗП) ЄС 5153 зі змінним циліндричним носієм інформації ЄС 5353 Розробка 1989 р. УРСР. Дослідний зразок. Розробник – Інститут проблем реєстрації інформації, м. Київ, керівник В. В. Петров. Технічні рішення, які використані в накопичувачах на оптичних циліндрах, захищені більш ніж 50 патентами США, Канади, Японії, Німеччини, Росії та інших країн. В ОМЗП ЄС 5153 уперше в світі в системах оптичного запису інформації була використана рідинна імерсійна система запису/відтворення інформації. Використання імерсійної системи реєстрації дозволило в 3-4 рази збільшити щільність запису і підвищити надійність зберігання інформації на циліндричних носіях з оптичним імерсійним записом інформації ЕС 5353. Використовується як зовнішній запам’ятовуючий пристрій прямого доступу до ПЕОМ та інших ЕОМ. Ємність змінного циліндричного носія інформації ЄС 5353 – 200 Мбайт. Розміщення реєструючого середовища в герметичному об’ємі гарантувало тривалий час зберігання інформації – 10–50 років. В пристрої запис інформації здійснюється на внутрішню поверхню малогабаритного скляного герметичного циліндру, який розташований в імерсійній рідині з метою підвищення щільності запису інформації та надійності її збереження. Пристрій дозволяє виконувати одноразовий запис в довільному місці носія інформації, зберігання та багаторазове відтворення інформації зі змінного оптичного циліндричного носія. Перезапис інформації здійснюється на вільному місці носія інформації. Пристрій зберігає працездатність в умовах значних прискорень і механічних коливань і був призначений для застосування на рухомих об’єктах. Конструктивно пристрій виконано у вигляді суцільного блоку, що об’єднує оптико-механічну частину з передпосилювачами, та дві плати керування. Носій інформації завантажується у пристрій крізь отвір в його верхній частині. Зв’язок з ПЕОМ забезпечується через контролер ЄС 5153-0101, до якого може бути підключено до чотирьох пристроїв. Швидкість обміну інформації між накопичувачем ЄС 5153 і ЕОМ становила не менше 750 Мбайт (щільність запису понад 106 біт/мм), середній час пошуку інформації – 500 мс. Програмна підтримка пристрою здійснюється за допомогою операційної системи типу MS DOS і дає можливість користувачам створювати прикладні пакети, що орієнтовані на ведення архівної пам’яті. Для проведення профілактичних робіт та діагностики несправностей пристрою передбачено тестове програмне забезпечення.

Професійна ПЕОМ “НЕЙРОН И9.66”.

ПЕОМ “НЕЙРОН И9.66”.
Серійно випускалась ВО ім. С. П.Корольова з 1986 по 1993 роки, м. Київ, УРСР. Розробка Інституту кібернетики НАНУ та ВО ім. С. П. Корольова. Одна з перших вітчизняних моделей нового класу засобів обчислювальної техніки індивідуального користування, що містить високопродуктивні засоби обробки інформації на основі 16-розрядних мікропроцесорних ВІС, а також широкий комплект периферійних пристроїв вводу-виводу, зберігання і документування алфавітно-цифрової і графічної інформації. Професійна ПЕОМ призначена для автоматизації процесів збору, обробки і документування інформації, керування радіовимірювальними приладами по каналу загального користування в складі інформаційно-вимірювальних систем, а також створення засобів автоматизації індивідуальної праці при вирішенні науково-технічних задач. Комп’ютер виконаний в вигляді 2-х блоків: процесорного блоку і блоку накопичувачів, що мали окремі джерела живлення і мережеві вимикачі. Вбудований накопичувач на гнучких магнітних дисках емністю не менше 200 Кбайт. Вбудований накопичувач на магнітних дисках типу «Вінчестер» ємністю 10 Мбайт. ПК мав окремий кольоровий алфавітно-цифровий і графічний дисплей «Нейрон-ИВ» (розмір екрану – не менше 31 см по діагоналі), багатофункціональну клавіатуру «Нейрон К», мозаїчний друкувальний пристрій «Нейрон ИЕ.31». Швидкодія – не менше 1млн. оп/сек, оперативна пам’ять нарощується модулями по 256 Кбайт. Об’єм оперативної пам’яті (ОП) до 1 Мбайт. Кількість основних команд – 150. Системна магістраль – типу MULTIBUS з забезпеченням режимів мультипроцесорної роботи. Мається комплект системного і прикладного програмного забезпечення, сумісного з програмним забезпеченням ПЕОМ фірми ІВМ (РС/ХТ, РС/АТ) і вітчизняних ПЕОМ «Іскра-1030» і ЄС-1840. Програмне забезпечення: ОС «Нейрон-ДОС1» (MS DOS V.3.0), «Нейрон-ДОС2» (CР/М-86), мова програмування – Бейсік, Паскаль, Макроасемблер.

Плата постійного запам’ятовуючого пристрою

Плата постійного запам’ятовуючого пристрою.
Серійне виробництво з 1973 року, СРСР, м. Волгоград, завод «Аврора». В 1970 році розроблено на кафедрі ОТ Київського політехнічного інституту під керівництвом Самофалова К. Г. Плата постійного запам’ятовуючого пристрою із електричним перезаписом інформації ємністю 1024 слова на 24 розряди на основі мікросхем інтегральних п’єзокерамічних типу 307РВ1. Науково дослідну роботу по розробці мікросхеми 307РВ1 виконано в 1969-1970 роках на кафедрі Обчислювальної техніки Київського політехнічного інституту на замовлення Марійського машинобудівного заводу м. Йошкар-Ола. Науковий керівник розробки член.-кор. НАНУ, д.т.н. Самофалов Костянтин Григорович, виконавці: к.т.н. Манжело В. О., к.т.н. Мартинюк Я. В. В серійне виробництво мікросхему впроваджено в 1973 р. на заводі «Аврора» м. Волгограда. Мікросхема серійно вироблялась впродовж 16 років і використовувалась для побудови запам’ятовуючих пристроїв спеціального призначення в системах протиповітряної оборони, керування артилерійським вогнем. Розробка захищена понад 100 авторськими свідоцтвами СРСР. По а.с. № 608107 отримано значний економічний ефект – біля 1 млн. крб. Технічні характеристики ІМС 307РВ1: Напруга запису інформації 250 В, тривалість 20 мс; Напруга зчитування 10 В, тривалість 1 мкс; Ємність 8 біт; Інтервал робочих температур – 60оС.…+ 125оС Термін зберігання інформації 12 років Стійкість до іонізуючого випромінювання 5 група

Запам’ятовуючий пристрій ОМЗП ЄС 5150

Оптико-механічний запам’ятовуючий пристрій ОМЗП ЄС 5150.
Дослідний зразок 1988 року. УРСР, завод «Електроприлад», м. Кам’янець-Подільский. Розробка Інституту проблем реєстрації інформації НАН України, керівник В. В. Петров, м. Київ. Перший вітчизняний лазерний накопичувач інформації на оптичних дисках із змінним оптичним диском ємністю 2500 Мбайт. Пристрій ОМЗП ЄС 5150 за конструкцією та інтерфейсом схожий на накопичувачі на магнітних дисках ЄС 5066 та ЄС 5080. Лазерний накопичувач інформації дозволяє здійснювати запис на довільному місці носія інформації та багаторазове зчитування записаної інформації відразу після запису. Перезапис інформації ведеться програмними засобами на вільній ділянці носія інформації. Зв’язок з ЕОМ відбувається через пристрій керування ЄС 5580 та керуючий модуль ЄС 5680, що забезпечує підключення до 32-х накопичувачів, кожний з яких має ємність 1250 Мбайт і 2 робочі поверхні. Таким чином здійснюється прямий доступ до 40 Гбайт інформації. Запис інформації на змінний оптичний диск ЄС 5350 здійснюється сфокусованим лазерним променем шляхом зміни коефіцієнта відбиття реєструючого середовища. Під час зчитування інформації використовують лазерний промінь меншої інтенсивності, який відбився від інформаційної доріжки носія. Технічні дані: • Ємність однієї робочої поверхні оптичного диска – 1,01·10¹º біт; • Кількість робочих поверхонь – 2; • Середня щільність запису – 2,23 105 біт/мм2; • Швидкість обертання диска – 984,2 об/хв.; • Швидкість запису-зчитування – 806 Кбайт/с; • середній час доступу до інформації – 120 мс; • . Строк зберігання інформації – не менше 15 років; • Маса – 650 кг. В. В. Петровим вперше в світі запропонована концепція оптичного диска як «єдиного носія інформації» в доповіді на Всесвітньому електротехнічному конгресі в Москві в червні 1977 року. Характеристики та галузі застосування запропонованого в той час «єдиного носія інформації» були досягнуті в компакт-дисках лише через 10 років. У 1979 році, в інституті був створений перший в світі експериментальний зразок накопичувача інформації на оптичних дисках. У 1986 р. було завершено проведення Державних випробувань ОМЗП ЕС 5150. Протягом 1987-88 років було виготовлено 30 накопичувачів, які тривалий період часу використовувались у дослідній експлуатації для збереження даних сейсморозвідки установами Міністерства геології СРСР.

Система “АНТИКОН”

Система “АНТИКОН”.
Система розроблена Інститутом кібернетики АН України в 1983 р. Обчислювальна система "Антикон" для запобігання зіткнення суден запатентована в СРСР (Патент SU 1136178) і США (3 патенти). Ергатична дворівнева система призначена для автоматизації процесу прийняття своєчасних і ефективних рішень по запобіганню зіткнення морських суден. Перший рівень системи видає судноводію інтегральну інформацію про сектори небезпечних курсів і діапазони небезпечних швидкостей по 10 суднам-цілям, класифікує цілі за ступенем небезпеки. Другий рівень системи дозволяє визначати маневр розходження з зустрічним судном, що небезпечно маневрує. В основу другого рівня покладений ігровий підхід до вибору маневру, який дозволяє автоматизувати процес розходження суден. Достоїнствами системи є простота, надійність і ефективність, досягнуті в результаті реалізації низки конструктивних рішень, а саме: 1. Пульт керування виконаний у вигляді мнемосхеми з клавіатурами (власного судна і суден-цілей) різного кольору (зеленого - для власного судна і червоного - для суден-цілей). 2. Передбачені роздільні клавіатури введення службової інформації (про власне судно) та інформації про судна-цілі (номер цілі, дистанція, пеленг). 3. Засоби введення і виведення інформації - функціонально-орієнтовані. 4. Реалізовані цифрові й світлові методи контролю правильності інформації, що вводиться. 5. Темп введення інформації повністю визначається судноводієм. 6. Передбачена можливість сприйняття інформації по будь-якій цілі окремо або будь-якій заданій сукупності цілей за бажанням судноводія. Програмне забезпечення системи розраховане на застосування ЕОМ типу «Електроніка МС 1211», «Електроніка-85», СМ 1420 і аналогічних їм по архітектурі, що серійно випускаються в СРСР. Програмне забезпечення системи «Антикон» реалізовано на мовах МАКРО-11 і Фортран-4 і функціонує в операційній системі ОС-РВ.

Спеціалізована ЦОМ "Карат-С"

Спеціалізована ЦОМ "Карат-С".
Серійно виготовлялась з 1975 року на заводі НВО "Квант" – "Буревісник", УРСР. Розроблена в НДІ "Квант" (м. Київ) під керівництвом В. М. Плотнікова. Малогабаритна уніфікована спеціалізована обчислювальна машина сімейства вбудованих ЦОМ «Карат» застосовувалась в автоматизованих системах управління і контролю, в комплексах обробки навігаційної, радіолокаційної і гідроакустичної інформації в радіоелектронних системах військово-морського флоту СРСР. «Карати» були прийняті в якості базових ЕОМ для флоту. Було розроблено три модифікації ЦОМ «Карат»: «Карат-М», «Карат-С» та «Карат-К». Наявність трьох модифікацій ЦОМ, сумісних за складом операцій і зовнішнім зв’язкам, побудованих на однотипних взаємозамінних блоках з’ємної конструкції, забезпечують широке застосування машини в системах, різних за структурою і призначенням в комплексах на підводних човнах і надводних кораблях ВМФ. Структура і зовнішні зв’язки ЦОМ «Карат» забезпечують ефективну роботу машини в реальному часі, можливість створення багатомашинних обчислювальних комплексів великої надійності, спільну роботу машини з будь-якими периферійними пристроями систем, рішення задач первинної обробки радіотехнічної інформації. Основні технічні характеристики «Карат-С»: Об‘єм оперативної пам‘яті, тис. слів 4 Об‘єм постійної пам‘яті, тис. слів 32 Розрядність 24 Швидкодія, тис. операцій в сек. 150 Швидкість обміну, тис. слів в сек. 150 Вживана потужність, Вт 330 Вага, кг 75 Вбудований в ЦОМ «Карат» автоматичний контроль дозволяє виявити будь-яку несправність, відновлення машини здійснюється заміною блоку на запасний за 10 – 15 хвилин. ЦОМ «Карат-С» має все необхідне математичне забезпечення, включаючи бібліотеку стандартних програм (46 програм), контрольно-діагностичну програму (1800 слів), засоби автоматизації програмування з використанням універсальної ЕОМ (20 тис. слів).

Радіоприймач РСИ-6М1

Радіоприймач РСИ-6М1
Бортовий приймач РСИ-6М1 командної радіостанції РСИ-6, розробленої на базі радіостанції винищувача РСИ-4, встановлювався на літаках ЛА-7, Як-3, Іл-10. Випускався заводом № 590 (Новосибірський «Електросигнал»). Початок випуску - 1943 р. Рік випуску експоната – 1949, заводський № 12861. За схемою приймач 8-ми ламповий супергетеродин. Виконаний на металевих радіолампах 6К7 (5 шт.) і скляних 13П1С (3 шт.). Вид роботи - тільки телефонний (ТЛФ). Діапазон частот 3,75 - 5 МГц (шкала градуйована в фіксованих хвилях від 150 до 200). Проміжна частота (ПЧ) - 460 кГц. Дальність зв'язку між літаками до 50 км. Управління приймачем дистанційне. Пульт управління з'єднується з приймачем гнучким валом настройки. На пульті розташовані ручки «Настройка» і «Громкость», а також гнізда для навушників. Живлення від бортової мережі літака напругою 26 В. Габарити, мм: - 290 х 140 х 225. Маса, кг: - 5,8 кг.

Радіоприймач КВ-М "Даль-М"

Радіоприймач КВ-М "Даль-М"
Радіоприймач КВ-М "Даль-М". Короткохвильовий настільний ламповий радіоприймач - вдосконалена модель радіоприймача марки КВ, яка випускалася в роки війни. Це гетеродин з одним перетворенням частоти, побудований на 16 однакових пентодах 2К2М. Варіанти на лампах 6К7 називалися КВ-Я і Пурга-M. Використовувався особовим відділом у пеленгаторних комплексах. Випускався з 1950 року на Каслінскому радіозаводі (Державний завод № 193, евакуйований в 1941 році з м. Харків). Діапазон робочих частот 1.5 - 27.4 MГц розбитий на 5 піддіапазонів. Має високу чутливість. Зручна поворотна лампа підсвічування робочого столу полегшувала роботу оператора в складних умовах. Живлення від акумуляторних батарей або виносного мережевого блоку живлення змінною напруги 220 В, 50 Гц.

Радіостанція Р-113 "Гранат"

Радіостанція Р-113 "Гранат"
Радіостанція Р-113 "Гранат" Телефонна, танкова з частотною модуляцією, приймально-передавальна ультракороткохвильова радіостанція призначена для безпошукового і безналаштовного радіозв'язку між об'єктами у військах. Заводський № 0534640770 з блоком живлення БП №61067. Прийнята на озброєння в 1953 році. Застосовувалася в якості основного засобу зовнішнього зв'язку лінійних танків і бронетранспортерів, а також машин на їх базі. Пізніше була замінена на Р-123 і Р-123М. На командирських танках і командно-штабних машинах (КШМ) радіостанція встановлювалася спільно з короткохвильовою радіостанцією Р-112 і працювала з нею на одну антену. Схема радіостанції побудована за трансиверним принципом, тобто деякі лампи, контури і інші елементи використовуються як при прийомі, так і при передачі. У схемі використані 20 мініатюрних радіоламп 12Ж1Л і одна лампа ГУ-50. Дальність зв'язку: на ходу - 10-13 км, на стоянці - 25-30 км. Діапазон робочих частот: 20.0 - 22.375 МГц, фіксованих частот – 96. Потужність передавача: 16 Вт. Живлення: від бортової мережі 26 В або акумуляторної батареї 13 В. Габарити, мм: 430x239x216. Маса, кг: 16.

Радіостанція Р-131 "Ваза"

Радіостанція Р-131 "Ваза"
Радіостанція Р-131 "Ваза" Армійська короткохвильова радіостанція фронтової розвідки. Заводський № 020233. Виготовлялась з кінця 50-х років в УРСР у м. Дніпропетровську. Елементна база радіостанції - стрижневі радіолампи, що робить її стійкою до електромагнітного випромінювання при ядерному вибуху. Перетворювач виготовлено на транзисторах. Наявність виду роботи БПЧ (блок перетворення частоти) говорить про приналежність до високомобільних груп швидкого пересування. Дуже економічна, має малі габарити, традиційно пофарбована в колір хакі. Ззаду радіостанції передбачений відсік для розміщення акумуляторів. Внизу має роз'єм для підключення датчика буквопечатання. Діапазон робочих частот 1.0-8.0 МГц. Число піддіапазонів - 2 (1-3.68; і 3.66-8 МГц). Вихідна потужність передавача - 0,5 Вт. Живлення рації - 5 В.

Радіостанція Р-173 "Абзац"

Радіостанція Р-173 "Абзац"
Радіостанція Р-173 "Абзац" Армійська симплексна ультракороткохвильова радіостанція III покоління. Радіостанція зібрана за трансиверною схемою. Заводський № 225306. Призначена для забезпечення двостороннього телефонного радіозв'язку між рухомими об'єктами при русі і на стоянці. Забезпечує прийом і передачу інформації в режимі безпошукового і безналаштовного зв'язку. Вироблялася Рязанським радіозаводом. В даний час не виробляється і замінюється радіостанціями Р-173М "Абзац-М" (з можливістю прийому і передачі цифрової інформації зі швидкістю 16 Кбіт/сек.). Налаштування на частоту проводиться шляхом вибору режиму ЗПЧ (заздалегідь підготовлених частот). Кількість ЗПЧ – 10. Час переходу з однієї частоти на іншу - 3 сек. Радіостанція забезпечує можливість роботи в умовах постановки радіоперешкод. Має шумопонижувач по НЧ (низькочастотному) сигналу і пригнічувач імпульсних перешкод. Тип джерела живлення: мережа 27 В, мережі 12 В або 220 В (додатково поставляються блоки живлення). Дальність зв'язку на основну 2-х метрову штирьову антену - до 20 км. Наробка на відмову: 6000 годин.

Радіостанція Р-350 "Орел"

Радіостанція Р-350 "Орел"
Радіостанція Р-350 "Орел" Переносна короткохвильова радіостанція призначена для ведення радіосеансів з радіовузлами фронтової розвідки. Заводський № 0204941061. Використовувалася підрозділами спецпризначення і розвідгрупами парашутного десанту. Випускалася з початку 50-х років в м. Запоріжжі та в м. Дніпропетровську. Елементна база радіостанції - радіолампи серії 2Ж27Л. Комплекси радіовузлів дозволяли автоматично налаштовувати передавачі та приймачі на 10 заздалегідь підготовлених радіочастот, передавати інформацію зі швидкістю 150 груп на хвилину, що значно скорочувало час проведення сеансів зв'язку і прискорювало проходження інформації. Це зменшувало можливість перехоплення інформації та визначення місця роботи станції. Таким чином, значно ускладнювалися дії радіоконтррозвідки противника, підвищувалася невразливість радіозв'язку. Текст інформації записувався дисковим магнітофоном на стандартну фотоплівку (35 мм.). Живлення від мережі змінного струму і від акумуляторів, включаючи автомобільні. Габарити, мм: 325x306x151. Маса, кг: 12.8.

Радіостанція Р-354 "Шмель"

Радіостанція Р-354 "Шмель
Радіостанція Р-354 "Шмель". Армійська КХ радіостанція Р-354 "Шмель" використовувалась підрозділами спецпризначення, парашутними десантними групами розвідки. Широко використовувалась при веденні бойових дій в Демократичній республіці Афганістан. Виготовлялась з 1970 року після радіостанції Р-353 "Протон". Елементна база – транзистори, модуляція амплітудна. Заводський № 025409. Має вбудований датчик Морзе для передачі цифр і пристрій для протягування 8 мм. кіноплівки для прискореної передачі кодованих повідомлень. Передача інформації здійснюється двома способами: ключем Морзе (напівавтоматичний датчик) - зі швидкістю 12-15 груп/ хв., автоматичним датчиком - зі швидкістю 250 груп/хв. Реєстрація інформації в штабі здійснювалась шляхом запису на магнітофон з наступним відтворенням на слух. Діапазон частот: передавача - 2,5-15 МГц, приймача - 2-15,5 МГц. Живлення: - акумуляторна батарея 4СЦМ-5 або акумулятор 10КНП-6С (6 В). Потужність передавача: не менше 10 Вт. Дальність зв'язку, км: 150-1500. Маса комплекту, кг: 14.

Радіостанція Р-851

Радіостанція Р-851
Радіостанція Р-851 Авіаційна аварійна радіостанція призначена для зв'язку екіпажу літака, що потерпів аварію, з базами і літаками пошуково-рятувальної служби. Заводський № 000175. Є досить рідкісний екземпляр аварійної авіаційної радіостанції, яка застосовувалась на військових літаках Ан-22 і ТУ-16, потім була замінена на іншу. Має три фіксовані частоти: 2182, 4364, 8364 кГц. Види роботи: телефон (ТЛФ), ручний телеграф (ТЛГ), автоматична подача сигналу лиха в телеграфному режимі (SOS). Живлення від 6-ти кадмієво-нікелевих акумуляторних батарей типу КНП-14 (має 2 комплекти). Комплект акумуляторів забезпечує 12 годин безперервної роботи при співвідношенні часу прийому до часу передачі як 3:1. Габарити радіостанції,мм: 650х335х195. Маса, кг: 15,5.

Радіопередавач Р-128

Радіопередавач Р-128.
Радіопередавач Р-128. Авіадесантний маркерний УКХ радіопередавач Р-128 використовувався спецназом як маяк при скиданні вантажу на платформах з парашутом для його швидкого пошуку. Виготовлений в 1965 р. на Воронезькому заводі «Электросигнал». Заводський № 042029. Видає безперервний тон частотою від 44 до 50 МГц. На десантовану з воєннотранспортних літаків спецтехніку Повітряно-десантних військ на платформах з парашутною системою закріплювався радіопередавач Р-128 (в якості радіомаяка), а десантники за допомогою пеленгатора визначали напрямок на об'єкт. При обертанні корпусу пеленгатора відбувалася зміна гучності сигналу радіомаяка і визначався напрямок на шуканий об'єкт (радіомаяк). Маркерний радіопередавач Р-128 включався в роботу шнуром при спрацюванні парашутної системи після десантування. Згодом був замінений передавачем Р-255 МП. Живлення від батареї НКН-20.

Радіоприймач «ВОЛНА-К»

Радіопередавач Р-128.
Радіопередавач Р-128. Авіадесантний маркерний УКХ радіопередавач Р-128 використовувався спецназом як маяк при скиданні вантажу на платформах з парашутом для його швидкого пошуку. Виготовлений в 1965 р. на Воронезькому заводі «Электросигнал». Заводський № 042029. Видає безперервний тон частотою від 44 до 50 МГц. На десантовану з воєннотранспортних літаків спецтехніку Повітряно-десантних військ на платформах з парашутною системою закріплювався радіопередавач Р-128 (в якості радіомаяка), а десантники за допомогою пеленгатора визначали напрямок на об'єкт. При обертанні корпусу пеленгатора відбувалася зміна гучності сигналу радіомаяка і визначався напрямок на шуканий об'єкт (радіомаяк). Маркерний радіопередавач Р-128 включався в роботу шнуром при спрацюванні парашутної системи після десантування. Згодом був замінений передавачем Р-255 МП. Живлення від батареї НКН-20.

Радіоприймач Р-160П «Вспышка»

Радіоприймач Р-160П «Вспышка».
Радіоприймач Р-160П «Вспышка» Радіоприймач III покоління (базова версія) Р-160П призначений для прийому телефонних і телеграфних радіосигналів в KХ і УКХ діапазонах при автономній роботі або у складі автоматизованого комплексу радіозв'язку. Розроблений в Омському НДІ приладобудування на початку 60-х років. Виготовлявся на Тамбовському заводі "Революционный труд" та Омському заводі ім. Козицького. Схема радіоприймача - супергетеродин з потрійним перетворенням частоти з однокварцевою системою стабілізації частот гетеродинів. Радіоприймач має 8 модифікацій. Використовувався у військово-морському флоті, військово-повітряних силах і цивільній авіації. Забезпечує прийом сигналів на фіксованих частотах кратних 10 Гц в діапазоні 1,5 - 59,99999 МГц. Короткохвильовий діапазон радіоприймача розбитий на десять, а ультракороткохвильовий діапазон - на три піддіапазони. Перехід з одного піддіапазону на інший і налаштування радіоприймача на частоту, встановлену декадними перемикачами на лицьовій панелі виробу або пульта дистанційного керування, здійснюється автоматично. Час, необхідний для переналаштування виробу з однієї частоти на іншу, не перевищує 0,3 с. Електроживлення може здійснюватися від однофазної мережі змінного струму: - напругою 220 або 127 В з частотою 50 Гц; - напругою 220 або 115 В з частотою 400 Гц. Споживана потужність становить 290 Вт.

Радіоприймач Р-250М2 «Кит М2»

Радіоприймач Р-250М2 «Кит М2»
Радіоприймач Р-250М2 «Кит М2» Стаціонарний короткохвильовий радіоприймач на 20 радіолампах застосовувався на суші і на морі для забезпечення дальнього зв’язку, радіорозвідки і пеленгації. Військового і цивільного призначення. Професійний КХ радіоприймач спочатку називався АС-2 (за ініціалами автора-розробника приймача Антона Антоновича Савельєва), а потім був перейменований в "Р-250". Випускався з 1966 по 1980 роки. Заводський № 1155760178. Головна відмінність від Р-250 — замість металевих ламп застосовано пальчикові. Введені невеликі схемні зміни. У тропічному виконанні приймач називався Р-250М2Т (у колишніх модифікацій не було спеціального тропічного варіанта). Має високу чутливість, відмінну динаміку і стабільність в роботі. Діапазон частот: 1.5 - 25.5 МГц (12 піддіапазонів). Електроживлення: ~127/220 В, 50 Гц. Маса блоку живлення зменшена до 9 кг за рахунок відмови від ферорезонансного стабілізатора. Габарити, мм: 660х472х445. Маса, кг: 95.

Радіоприймач Р-309 «Ячмень»

Радіоприймач Р-309 «Ячмень».
Радіоприймач Р-309 «Ячмень». Короткохвильовий професійний радіоприймач радіорозвідки високого класу. Можна використовувати в якості пошукового. Призначений для радіорозвідки. Головний конструктор М. І. Корольов. Розроблявся в середині 60 років. Вироблявся серійно на Харківському радіозаводі імені 25-го з'їзду КПРС і радіозаводі в м. Каслі (Челябінська обл., СРСР). Заводський № 529022. За схемою зроблений на 25 надмініатюрних лампах з стрижневими електродами. Економічний за живленням, тихий в експлуатації. Діапазон частот 1-36 МГц розбитий на 8 піддіапазонів з перекриттям. Має перемикач типів антен і захист входу від перенапруги. Фотошкала і кварцовий калібратор забезпечують точне налаштування. Живлення здійснюється через зовнішній блок - від мережі 220 (127) В або акумулятора напругою 12 В. Габарити, мм: 480х290х440. Маса: приймача, кг: – 33, блока живлення, кг: – 14.

Радіоприймач Р-310М "Дозор"

Радіоприймач Р-310М "Дозор"
Радіоприймач Р-310М "Дозор". Призначений для радіостеження і перехоплення радіотелеграфних і радіотелефонних сигналів в КХ діапазоні. Випускався з 1958 року. Заводський № 131990162. Використовується в автомобільних радіовузлах і на приймальних пунктах. Конструктивно виконаний на 15 лампах економічної серії типу 2Ж27Л і розрахований на цілодобову безперервну роботу. Діапазон частот радіоприймача плавний від 1,5 до 25 МГц (12-200 м) і розбитий на 6 піддіапазонів. Володіє високою стабільністю частоти. Має дві шкали настройки: грубої настройки і точної настройки (оптична). Живлення радіоприймача здійснюється через з’ємний блок, що дозволяє використовувати в якості джерела живлення: - мережу змінного струму з напругою 127 і 220 В; - джерела постійного струму з напругою 2,5 і 5 В. Габарити, мм: 640х470х490. Маса з блоком живлення і амортизаторами, кг: - не перевищує 66,5.